Привіт!
Куди ви вирушаєте?
Пошук
Пошук
Пошук
Пошук

Кострич (Кострича) – це гірський хребет (паралельний Чорногірському, який можна побачити за доброї погоди), з найвищою точкою 1586 метрів над рівнем моря. Хребет розташований у Верховинському районі і є відомим туристичним об’єктом Карпат. З вершини відкриваються чудові краєвиди на весь Чорногірський хребет, який розташований паралельно до Кострича. Добре видно і масив Свидовець, Горгани і Покутсько-Буковинські Карпати. Хребет Кострич відомий своїми полонинами, де випасають худобу, а також грибами, ягодами і крокусами, занесеними до Червоної книги України. Найлегший і найкращий спосіб потрапити на Кострич – підніматися з Кривопільського перевалу.

Кривопільський перевал - один з перевалів в Українських Карпатах. Розташований на околиці села Кривопілля, від якого перевал і отримав свою назву. Висота перевалу - 970 м над р. м. Перевалом проходить автошлях з твердим покриттям Ворохта-Верховина. Схили перевалу порівняно пологі, легкодоступні. Кривопілля — село Верховинського району Івано-Франківської області. До 1958 називалося Кривополе.

А ще Кострича - це рай для грибника. Врожайний час - кінець вересня та початок жовтня, коли грибів стільки, що у повітрі висить стійкий густий запах грибів і ти його вдихаєш разом з лісовою прохолодою. Ягід влітку на Костричі ще більше, ніж грибів! Смачнезні чорниці, після яких всі руки немов чорнилом перемазані ростуть прямо на стежці - йдеш собі вгору, нахиляєшся, зриваєш кілька стиглих ягід і прямуєш далі.

Полонинський сир на Костричі має дивовижний смак, про який би з сирів не йшлося: будз, бринзу чи вурду. В кожній колибі (а їх на хребті декілька) є що скуштувати і купити на гостинці.

Кострича - це казковий ліс. Такий тихий, що чути кожен крок. Порослі мохом камені, стовбури столітніх дерев, височенна хвоя, вузли коріння перетинають стежки. На згадку з такого лісу можна привезти не тільки фото, насичені всіма відтінками зеленого, але і знімок відбитку чиєїсь хижої лапи. Тут ходять ведмеді, але людям не шкодять - особисто зустріти клишоногого на Костричі велика-превелика рідкість. Частіше помічають або кігтясті сліди у вогкому ґрунті або мітки-подряпини на деревах.

Літо на Костричі, окрім грибів та ягід, пахне полонинським сиром. Тут чимало місця для випасу худоби, чим активно користуються місцеві гуцули. Колиб по хребту декілька, і до кожної можна завітати по смаколики — бринзу, будз. вурду, свіже молоко чи сиворотку. Любите сиро-молочні вироби? Запасайтесь тарою та коштами — вам можуть просто так дати спробувати сиру чи молока, і кусень “на пробу” зазвичай буде щедрим, проте задарма вас не годуватимуть. Враховуйте: варка сиру — величезна праця, зазвичай з 10 літрів свіжого молока виходить всього кілограм сиру. Тож будь-яка заявлена ціна виправдана.

Чому хребет отримав таку назву достеменно невідомо, проте один з варіантів походження - від назви червонокнижної рослини, яка зустрічалась на схилах Костричі, костриці скельної. Можливо вам спершу і важко буде розпізнати у колоску на тонкому стеблі заповідну рослину, проте знайте: росте така тільки на високогір’ях, надає перевагу висотам від 1400 до 1800 метрів н.р.м. і зустрічається, окрім Костричі, на Чорногорі (найбільше на горі Петрос), а також у Мармароському масиві (на Петросі Мармароському та горі Нєнєска), локально кострицю ще можна зустріти у Східних Бескидах (гори Стій і Стінка).

Виходимо на маршрут від автобусної зупинки, де також розташований продуктовий магазин. Далі піднімаємось до церкви і повертаємо ліворуч. Дорога біжить повз гуцульські хати і скоро виходимо на велику полонину – орієнтиром служать великий старий бук і телекомунікаційна вишка. Далі стежка заходить в ліс і починається вже стрімкіший підйом. Тут багато болота, то і не дивно, бо йдемо з північної сторони. Підніматися на хребет Кострич можна не лише з перевалу, а із Красника і Бистреця, але тоді підйом буде набагато важчий фізично.

Починається маршрут від Кривопільського перевалу до якого від Ворохти можна добратись чи на автомобілі чи маршруткою на Верховину. Далі, трохи спустившись з перевалу виходимо на червоне маркування маршруту і плавно починаємо набирати висоту аж до самого хребта. В лісі буде єдине роздоріжжя ( роздвоєння маршрутів ): ліворуч жовте маркування - воно нам і потрібне, праворуч червоне - по ньому ми повертатимемось назад. З цього місця підйом стає крутішим, але триватиме він не довго - в середньому темпі за пів години будемо на хребті, з якого, за ясної погоди, відкривається неймовірний краєвид весь на Чорногірський хребет від г. Піп Іван до г. Петрос. Тут можна перепочити, підкріпитись і рушати далі. З цього місця маршрут безпосередньо прямує на г. Кострича, що є найвищою точкою нашої прогулянки (1586 м). А потім тільки спуск і стежкою з червоним маркуванням повертаємось назад до місця старту.

Загалом, маршрут не складний, довжиною 12,5 км, але, водночас, дуже цікавий і різноманітний з гарними краєвидами, особливо взимку. Загальна (горизонтальна) довжина маршруту хребтом – 18 кілометрів. Набір висоти – 800 метрів. Довжина спуску – 1100 метрів. Висота Кривопільського перевалу – 970 метрів над рівнем моря. Маршрути хребтом Хребет Кострича можна пройти за один день. Але якщо є бажання подолати весь шлях повністю, а відчуваєте, що досвіду й витривалості може забракнути, краще планувати кількаденний похід (щонайменше дводенний). Коли в складі вашої групи є діти, варто запланувати дві ночівлі в горах.
Якщо пройти всім хребтом, спочатку поряд можна буде побачити гору Говерлу. Але ще більше вражає туристів вигляд на гори Ребра та Шпиці: вони мають дивовижний рельєф. А такого стрімкого набору висоти, як під Ребрами, в Карпатах ще треба пошукати. На хребет Кострича варто йти, щоб відчути, що таке висота у 2 тисячі метрів: це гора, за яку чіпляються рухливі хмари.

Йти на Кострич можна і з села Ільці, проте так губиться перевага у старті з пристойної висоти - з Ільців доведеться брати +150 метрів по вертикалі, та й крюк робити, аби зайти на найвищу точку хребта.

Зате з Ільців найкраще виїжджати після походу. Або, принаймні рухатись у сторону цього села після спуску з хребта. Спускатись, до речі, рекомендуємо до села Красник — туди попри гуцульські колиби веде добре вкатана УАЗами ґрунтова дорога. До речі підійматись з Красника на хребет радимо спершу обравши правильну стежину. Є два варіанти: йти серпантином “в лоб”, але такий підйом навіть з витривалого туриста вип’є всі соки ще до середини дороги. Тут достатньо стрімко. Друга ж стежка, що починається за лісопильнею, веде лісом до гори Хедя — цей варіант виглядає більш привабливо.

Після спуску у Красник пішки пройдіться до Ільців — там справді недалеко, і автобус до Верховини можна спіймати, і попутку до траси, на якій вибір транспорту стане трохи ширшим.

Костричі - похід в кращому випадку на два дні з однією ночівлею, хоча подібні краєвиди, звісно, можуть примусити туристів затриматись тут надовше. Хочете більш різноманітного походу? Можна ті самі три похідні дні перетворити на 32 км пригод: скажімо, вирушити з Вороненка на гору Під-Бескиди, звідти через полонину Лаб’єска піти на Кукул і через полонину Веснарку зійти на Костричу. Далі — на вибір: пройтись всім хребтом і спуститись у Красник чи Бистрець, або ще трохи помилуватись Чорногорою і подадись у сусіднє з Кривопіллям село Стаїще.

Маршрут 1: Кривопільський перевал – полонина Веснарка – хребет Кострича – селище Красник (найпопулярніший маршрут). Старт – біля Кривопільського перевалу. Тут є велика зона для відпочинку, столи, сховані під навісами. Хороше місце для зустрічей, організації перекусів і останніх приготувань. Стежка підіймається до лісу, і тут є два варіанти руху – на ваш вибір.
«Жовтий» маршрут: стежку, марковану жовтим кольором, варто вибирати, якщо напередодні були значні дощі. І ще, якщо маєте намір скоротити шлях. «Червоний» маршрут: ця стежка довша, її кілька разів перетинають струмки. Тож, найімовірніше, доведеться намочити ноги, особливо після дощу.  Підйом червоним маршрутом на полонину Веснарка досить крутий. Неподалік від місця фінішу у Краснику, якщо ще залишилось трохи часу, можна влаштувати пікнік з посиденьками на березі Чорного Черемошу або покупатися. Далі треба вийти на трасу, рухатись у напрямку селі Ільці. З Ільців доїхати маршруткою чи попутним транспортом до Верховини (в один бік) або Івано-Франківська, Микуличина, Яремчі, Ворохти (в інший бік).
Маршрут 2: Вороненка – гора Під-Бескиди – полонина Лаб’єска – гора Кукул – полонина Веснарка – хребет Кострича – Красник або Бистрець (маршрут триваліший за часом і довший, загальна відстань – 32 кілометри).
Маршрут 3: Підніматися на хребет Кострича можна не лише з перевалу, а також із сіл Красник або Бистрець, але підйом буде набагато крутіший і фізично важчий. Варто знати Дуже бажано взяти в дорогу трекінгові (або звичайні) палиці, вони особливо стануть у пригоді під час спуску. Якщо на шляху трапляються паркани, обов’язково закривайте їх після того, як пройшли. Вони в горах для того, щоб худоба не втікала з пасовища. Навпроти автобусної зупинки «Кривопільський перевал» є детальна карта для туристів з усіма маршрутами: сфотографуйте її. Вона може знадобитися там, де проходитимете ділянками без маркування і  вказівних знаків. На Кривопільськоу перевалі в останній будівлі перед лісом працює сироварня, тут можна спробувати і купити смачної бринзи.

Ваша ключова задача - доїхати до Кривопільського перевалу. Зробити це можна, сівши на маршрутку, що курсує у напрямку Ворохта-Верховина. Далі, зважаючи на час прибуття у точку висадки, або заночуйте, від перевалу дійшовши лісу, або вже на хребті — скажімо, у колибах. Води на хребті вистачає, так само як і місць під намети, тож вибір у вас є.

Якщо обирати місце для спуску, то простіше вибиратись у сторону Красника — там, у ймовірному випадку відсутності громадського транспорту, можна або пішки пройтись до Ільців чи траси на Верховину, або спробувати винайняти авто у тому ж напрямку ба й взагалі перевізника до вашого додому.

Фотографії
Відео
Найближчі маршрути
с. Кривопілля, через г. Ребра, г. Бребенескул до с. Дземброня
с. Вороненко, через г. Кукул до с. Кривопілля
с. Дземброня, через г. Піп Іван Чорногірський, г. Шпиці до с. Кривопілля
с. Кривопілля, через г. Туркул, г. Говерла, г. Петрос до с. Кваси