Єврейський народний дім, Чернівці

Єврейський Народний Дім у Чернівцях - дім, збудований на початку XX століття Єврейською релігійною громадою, який став центром єврейського культурного і громадського життя у Чернівцях та на Буковині. Має статус пам'ятки архітектури місцевого значення. У 1908 році в Чернівцях, праворуч від недавно збудованого міського театру, постала вишукана чотириповерхова будівля у стилі модерн з домішками бароко і ренесансу, в якій розташувався Єврейський Народний Дім - Юдішесхауз.

Поява Єврейського дому гармонійно доповнила картину розмаїття національного життя австрійських Чернівців, представленого на той час народними домами української, румунської, польської та німецької громад. До Другої Світової війни він був центром єврейського життя у Чернівцях; тут містилися різноманітні єврейські спілки та організації. Відомо, що в 1774 році, коли Буковина перейшла під патронат Австрії, тут нараховувалось 560 єврейських сімей. У самих Чернівцях їх було 112. Це відзначив у своїй докладній записці у Відень перший генерал-губернатор краю Габріель фон Сплені. Характеризуючи Чернівці, він підкреслив, що містечко забудовано хаотично, але найкращі будинки займають євреї.

У Чернівцях є достатньо відомих адрес, що мають єврейське історичне минуле: спеціальна професійна школа ("Сафа-арт") на вул. Еліезера Штейнбарга; хасидський дім цадика Фрідмана в Садгорі; єврейське кладовище (вул. Зелена), колишня велика Синагога (вул. Барбюса, 31). Чернівецька міська єврейська релігійна громада м. Чернівців була створена, згідно з Указом австрійського цісаря, у 1786 році. Вона об'єднувала громадян, що сповідували юдаїзм.

Чернівецька єврейська релігійна громада мала свої власні установи, серед яких - школа, шпиталь, громадські синагоги, лазня, цвинтар, птахорізка. Спочатку правління Чернівецької єврейської релігійної громади працювало у винаймлених приміщеннях. З побудовою споруди Чернівецької єврейсько-німецької школи (1860) тут розташувалися канцелярія Чернівецької єврейської релігійної громади із залом засідань, а також кімната єврейського матрикуляру, де реєстрували акти громадянського стану. Ці установи перебували у приміщенні школи упродовж 48 років.

Настав час єврейській громаді Чернівців збудувати власне приміщення. Будинок задумано як центр зібрання всієї єврейської громади, притулок духовного і національного життя євреїв краю. Пропозицію про будівництво підтримали члени правління громади, і новому президенту д-ру Бен'яміну Штраухеру тільки залишалося втілити цю ідею в життя. Розробити проект споруди доручили вже відомому на той час архітекторові Юліусу Бохнеру, йому також доручили виготовити детальні плани.

На засіданні правління єврейської громади було прийнято рішення про оголошення звернення до всіх євреїв Буковини про збір коштів для побудови споруди і необхідність отримання кредиту у Галицькому іпотечному банку. Значні кошти на зведення споруди пожертвували Генріх та Жозефіна Ваґнери. Використовувалися й кошти Чернівецької єврейської релігійної громади та благодійні внески членів громади. Кредит у банку взяли 450 тисяч корон під 8 відсотків річних. Для керівництва будівництвом створили будівельний комітет, до складу якого ввійшли міські архітектори та радники єврейської громади: Юліус Бохнер, Іоахім Айзенберґ, Йозеф Ґрюнберґ та інші. Комітет очолив голова правління громади д-р Бенно Штраухер.

Керівництво будівельними роботами доручили одному з найвідоміших тогочасних архітекторів Йозефу Шрайберу, який у 1904–1905 роках керував зведенням в Чернівцях міського театру. Будівництво Народного Дому розпочали з копання фундаменту восени 1906 року. Урочисті закладини будинку відбулися навесні 1907 року. Роботи виконували різні місцеві будівельні компанії: які займалися бетонними роботами, поставляли пісок та гравій, цеглу, гіпс, дерево, планки і траверси, балки. Декілька фірм робили покрівлю та проводили центральне опалення. 20 червня 1907 року комітет по будівництву склав вимоги до виготовлення скульптур атлантів. Скульптури були виготовленні скульптором Оскаром Черні.

В Чернівецькому архіві збереглися всі договори на проведення робіт, в тому числі на проведення електричного освітлення (цим займалася фірма Сіменс-шукерт), воно вартувало 2,1 тисячі крон). Опалення обійшлося в 4 тисячі крон. Вікна та двері виготовила фірма Хаїма Танненбаума. До кінця 1908 року будівельні роботи завершили. 28 грудня 1908-го року будівлю визнали закінченою. Цього дня відбулося свято урочистого закладення останнього каменя. От як описувала місцева газета "Bukowiner Post" саму споруду: на першому поверсі - широкий парадний вестибюль, двоє бічних сходів. Тут розташовувалися приміщення для моління, шкільні класи, кімнати для реєстрації шлюбів і новонароджених, на другому - конференц-зала, зала засідань правління Чернівецької єврейської релігійної громади, кабінет президента громади, приймальня, кімнати секретаря, бухгалтера, касира, а також читальний зал і бібліотека. Верхній поверх використовувався під житло. У напівпідвалі знаходилося приміщення кошерного ресторану разом із кегельбаном, кімнатою для прислуги та кухнею.

Для проведення урочистого освячення будови було створено спеціальний комітет, головою якого став аптекар Фюлленбаум. За короткий термін підготували дуже гарне свято. У великій розкішній залі Єврейського Народного Дому зібрались численні гості. Це були досить поважні особи, котрі займали досить високе становище в Чернівцях, Буковині та Австро-Угорщині. Серед гостей був депутат австрійської Палати послів доктор Артур Валєр. Після виконання святкового хоралу слово надали головному рабинові д-ру Розенфельду, котрий говорив про велике значення новобудови для культурного розвитку єврейського народу. Від імені студентських академічних корпорацій "Гасмонея", "Емуна", "Гебронія" виступив член товариства "Гасмонея" кандидат юриспруденції М. Аріе, від імені товариства "Зефіра" - кандидат юриспруденції Шапіро, від єврейського політичного товариства - д-р Діамант, від жіночого товариства - велика землевласниця пані Блюм. Завершив виступи тепло сприйнятий голова правління Чернівецької єврейської релігійної громади, депутат австрійської Палати послів д-р Бенно Штраухер. Після урочистої освяти відбувся виступ єврейського співочого товариства. О 9 годині вечора відбувся святковий бенкет. На бенкет були запрошені також і представники релігійних громад інших міст Австрії.

Приміщення Народного Дому здавалися в оренду численним єврейським товариствам для проведення різноманітних заходів. Тут відбувалися вибори до правління Чернівецької єврейської релігійної громади, збори уповноважених "Єврейської національної партії Буковини", партійні з'їзди Буковинського сіоністського крайового комітету, крайові конференції буковинських сіоністів, народні збори Єврейської національної спілки, численні зібрання, зокрема з нагоди надання матеріальної допомоги голодуючому населенню Південної Бессарабії (1935). Тут зустрічали президента виконавчого комітету всесвітньої сіоністської організації Нахума Соколова (1929) тощо.

При Єврейському Народному Домі працювали товариства: "Товариство чернівецьких підприємців" (керівник Г. Вендер), "Єврейське товариство "Відродження", Союз єврейських студентів (Л. Кельнер), цілий ряд благочинних організацій і товариств, таких, як "Студентська столова академіка Юдейка", "Союз Марі-Регінц", "Народна єврейська кухня", "Союз захисту дітей" та інші. Єврейська громада приділяла велику увагу розвитку мистецтва і літератури, залишалась вірною своїм традиціям і сприяла розвитку міста Чернівців та Буковини.

З приходом радянської влади (1944) приміщення було передано під міський Будинок культури. Нині це - Центральний палац культури Чернівецької міської ради. Тут працюють численні аматорські колективи - як дорослі, так і дитячі. Серед них - народний драматичний театр, народний театр естрадних мініатюр та публіцистики "Гомін", народна оперна студія, народний ансамбль танцю "Юність", народний вокально-інструментальний ансамбль "Карпати", народний духовий оркестр, народний вокальний ансамбль "Марічка", гурток троїстих музик, студія художнього слова, дитячий народний ансамбль спортивного бального танцю "Промінь", дитячі студії - музична та театрального мистецтва тощо.

Єврейські громадські організації повернулися до свого Народного дому лише на початку 90-х, в незалежній Україні. Тут, згідно з рішенням Чернівецького міськвиконкому, розмістилися на першому поверсі Товариство єврейської культури імені Еліезера Штейнбарга і, відкритий у 2008 році, Музей історії та культури євреїв Буковини, решту приміщень Єврейського дому займає міський палац культури Чернівців. На фасаді встановлено меморіальну дошку (чорний граніт) з двомовним написом (українською та на їдиші) про спорудження будинку у 1908 році єврейською громадою м. Чернівців.

20.12.2019 єврейська громада відродила історичний напис на фасаді: "JÜDISCHES HAUS - בית ישראל" та зображення Зірки Давида.

7 цікавих фактів про єврейські Чернівці

1. Колись до нинішньої вулиці Сагайдачного прилягали три площі: Марійська, Старий ринок та Фонтанна. З часом усі вони зникли.

2. Кілька років тому вулиці Барбюса повернули її стару назву – вул. Синагоги. Вона знаходиться у найдавнішій історичній частині міста. Свою назву отримала від Великої синагоги, яка розміщувалася у будинку №31. Цей квартал здавна називали “Єврейським містом” або “Долішнім містом”.

3. У Чернівцях євреї поселилися ще в XV столітті. На 1941 рік тут проживало до 50 тисяч євреїв. Майже половина з них була розстріляна, загинула в гетто і таборах. Примару міста Траяну Поповичу вдалося врятувати понад 20 тисяч євреїв. У повоєнних Чернівцях мешкало 30-40 тисяч євреїв. Більшість із них наприкінці ХХ століття виїхала до Ізраїлю.

4. Велику синагогу звели 1853 року на місці старої дерев’яної. Вона єдина вціліла після страшної пожежі 1865-го, яка знищила всі навколишні будинки. Відтоді серед євреїв утвердилася віра в те, що Велика синагога є чудодійною. У 1959 році її закрили для молінь і перетворили на фабрику. Розкішний внутрішній інтер’єр знищили, весь комплекс занедбали.

5. На вулиці Синагоги у будинку №29 колись знаходився єврейський шпиталь, який спорудили 1791 року за кошти єврейської громади. Багаті пацієнти платили за себе самі, за бідних вносила плату місцева громада. Головний лікар обов’язково мав бути випускником австрійського університету, доктором медицини, хірургом і бажано магістром акушерства. При шпиталі були будинок опіки для незаможних літніх євреїв, синагога, лазня, цвинтар. За радянських часів шпиталь став міською лікарнею.

6. На площі Пресвятої Марії колись знаходилася одноповерхова мурована міква (рітуальний басейн), яка була надзвичайно важливим об’єктом у житті єврейської громади. Басейн для ритуального купання наповнювався дощовою водою або з Турецької криниці.

7. Турецьку криницю облаштували у 1793 році. Тоді вона називалася “Панською”. Криниця охоронялася сторожем, аби городяни брали воду тільки для пиття та приготування їжі.

Чернівці - столиця Буковини. Одне з найкрасивіших і приємніших українських міст. Тут один з найкрасивіших в країні залізничний вокзал, Храм Святої Параскеви Сербської, Воздвиженський костел, будинок-корабель, Міська ратуша (кожного дня 12:00 з башти лунає мелодія "Марічки" у виконання трубача), художній музей, далі вулиця Кобилянської, німецький народний дім, вірменський і Успенський храм (найстаріша кам'яна українська греко-католицька церква в Чернівцях), театральний майдан і театр ім. Кобилянської, Єврейський народний дім, Чернівецький університет (включений до переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО), Турецька площа (Чернівці побували у складі Туреччини, Модови, Румунії, Австро-Угорщини, СРСР, Русі, України), великий ровер, затишні вулички і бруківка, так звана П'яна церква, будинок Назарія Яремчука, далі ще один будинок-корабель, два будинки із однаковим номером (тут мешкала Ольга Кобилянська), будинок де мешкав Володимир Івасюк, рожевий храм - Собор Святого Духа.

Пам'ятки Чернівців

• Миколаївська дерев'яна церква (з 1607, реставрувалася 1954);
• кам'яна церква Святого Юрія на гіркоту (1767 в бароковому стилі);
• дерев'яна Троїцька церква в маглів (тисяча сімсот сімдесят чотири), перенесена в 1874 в Клокучка;
• дерев'яна Успенська церква на Калечанке (1783);
• міська ратуша з двоповерховою 45 метровою вежею в стилі ампір (1843-1847, архітектор А. Микулич), тепер міська рада;
• українська греко-католицька церква (1825-1830 у стилі бароко);
• кафедральний собор у візантійському стилі (1844-1864, архітектор Ролл);
• церква святої Параскеви в псевдороманському стилі, закінчена 1 862 (архітектор А. Павловський);
• резиденція буковинських митрополитів - з 1956 одну з будівель Чернівецького університету);
• вірмено-грегоріанському церква (1869-1875, архітектор Й. Главка);
• корпус Чернівецького університету (1874-1875);
• єзуїтський костел в неоготичному стилі (1893-1894);
• залізничний вокзал (1898-1903) в стилі модерн;
• міський театр (1904-1905, архітектори Ф. Фельнер і Г. Гельмер) у стилі віденського бароко з елементами модерну (тепер музично-драматичний театр ім. О. Кобилянської) і ін.