Путівник Карпатами
Пошук

Мальовнича Вижниця володіє таким набором визначних пам’яток, що їй можуть позаздрити навіть маленькі містечка Європи, оскільки вона має непросту історію, починаючи з самого маленького міста Буковини.

Назва "Вижниця" з'явилося в 1501 році. Його пов'язують з вагою товарів, з возами, з вишнями, але з приходом в місто євреїв воно знайшло нове звучання. Адже в перекладі слово "Вижниця" позначає "вхід, відкриття, ворота". Так старовинна назва стала символом вдалого розміщення міста в точці початку дороги в гірську країну Карпат - під перевалом Німчич, і на шляху лісосплаву по Черемошу до Пруту. Наприкінці XVIII століття в містечку проживала неймовірна кількість гуцулів, молдован, поляків, які і сформували "карпатський" діалект з української мови.

У центрі Вижниці, на площі Ринок розташувалася воістину одна з найголовніших визначних пам`яток міста - ратуша. Споруда датується початком 20 століття. Невелика двоповерхова будівля є центровим в забудові буковинського містечка.

До початку будівельних робіт у Вижниці працівники працювали у Відні, Празі, Кракові та Копенгагені, тому населений пункт був побудований за схемою європейського міста. Центром цього буковинського населеного пункту стала Ратуша і прилегла до неї площа, яка дуже швидко перетворилась на головну торгову площадку в регіоні, тобто ринок. І незабаром головна Вижницька площа стала називатись Ринкова. Це все сталось тому, що місцеві жителі займались комерцією, а селяни звозили сюди результати своїх праць. Правда, нікого це не засмутило. Адже такі ж Ринкові площі були центровими в ряді європейських міст, що в Братиславі, що в Кракові, що в Гельсіні.

Єдиною ознакою за якою відрізнялась площа у Вижниці від Європейської так це розмірами. Але на сьогоднішній час на цих землях розміщений парк, пам’ятники, доріжки для променад. Головною спорудою на площі стала Ратуша – це двохповерхова будівля виконана у формі літери «П», дотримуючись класичного, помірного, функціонального стилю. Прикрасами будівлі є надбудови, їх є п’ять, які імітують третій поверх і витончену, декоративну башточку-сигнатурку. На вежі є вісім граней, і, як середньовічний лицар, вся покрита листовим залізом. В сьогоденні Ратуша зафарбована в блідо-жовтий колір і захищена від погодних негараздів металевим дахом.

Як і замислювалося, у вінницькій Ратуші «гніздилися» місцеві органи міського самоврядування. При Австро-Угорщині тут працював магістрат, а за часів Румунії - засідала прімерія, при ЗУНР - повітова управа. Цікаво, що з 1991 року найбільшу і красиву будівлю на Ратушній площі захопило Казначейство, а пару років тому його відсудив і забрав у своє розпорядження міський суд.

Звісно Ратушею і Ринковою площею пам’ятки Вижниці не закінчуються, а відпочинок в Карпатах гарантує надзвичайні гірські пейзажі та відмінний відпочинок серед захоплюючої природи.

Місто Вижниця розташувався в 70 км на захід від Чернівців. Стоїть на річці Черемош. Дістатися сюди можна на приміському авто і залізничному транспорті від міського центру, або ж на особистому автомобілі. По місту їздять маршрутні таксі, орієнтиром для туриста стане - площа Ринок.

Сьогодні на площі навколо ратуші розбитий міський парк, прокладені доріжки для прогулянок, встановлені лавочки. Перед ратушею встановлено пам`ятник відомому депутату австрійського парламенту, керівнику народних повстань в 1843-1849 роках - Лук`янові Кобилиці. На території парку відкрито міський пам`ятник Тарасу Шевченку.

Вижниця – невелике прикарпатське містечко з населенням всього близько 5 тисяч мешканців. Але дивовижна краса навколишніх гір та лісів, стрімкого Черемошу у поєднанні з оригінальною архітектурою австрійських часів робить її справжньою перлиною прикарпатської частини Буковини. Розташована Вижниця біля підніжжя Карпат, на правому березі бурхливого Черемошу, за 70 км від обласного центру – Чернівців. 

Перша згадка про місто міститься у молдовському літописі за 1501 рік. У 1514–1574 роках місто перебувало під владою турків. До 1774 року Вижниця була підпорядкована Молдовському князівству, пізніше — Австро-Угорщині. Наприкінці XVIII століття, з початком розвитку лісової промисловості, Вижниця стає важливим пунктом торгівлі деревиною. Після регулювання русла Черемошу (1790–1812 роки) будівельний ліс і дрова сплавлялися до Чернівців, а звідти по ґрунтовій дорозі через Бояни — на Бессарабію і Поділля.

Вижниця зазнала страшного спустошення у роки Першої світової війни. Місто кілька разів переходило з рук у руки, внаслідок чого більшу частину будівель перетворили на руїни, а кількість жителів зменшилася до 500 осіб.

905 року у Вижниці організовано крайову школу різьбярства, токарства й металевої орнаментики. Її відвідувало 20 дітей. Засновниками і вчителями її були славнозвісні гуцульські різьбярі Василь Шкрібляк, Василь Девдюк, Марко Мегеденюк, Федір Гнатюк. Вироби школи незабаром стали відомими далеко за межами краю.

Протягом 1869-1872 рр. інспектором шкіл Вижницького повіту працював письменник Юрій Федькович. Деякий час у Вижниці жив і помер український художник, письменник і громадський діяч Корнило Устиянович (1839-1903). Тут народився відомий польський художник Юліуш Косак (1824-1899); провела свої дитячі і юнацькі роки польська художниця Ганна Чарториська.

У місті бували українські письменники: Іван Франко, Леся Українка, Василь Стефаник, художник Іван Труш та інші діячі культури. Громадськість міста завжди гостинно і радісно зустрічала своїх улюблених митців. 23 липня 1901 року на честь приїзду Лесі Українки в найбільшому на той час приміщенні було організовано великий концерт.

Вижниця є батьківщиною народного артиста України Назаря Яремчука, тут зародилися вокально-інструментальний ансамбль “Смерічка” та фольклорно-танцювальний ансамбль “Смеречина”, розпочинав творчу кар’єру Василь Зінкевич та багато інших відомих діячів мистецтв.

Вижниця туристична - дерев'яна Дмитрівська церква (ХІХ ст.); Миколаївська церква (кін. ХІХ - поч. XX ст.); Петропавлівський костел (ХІХ ст.); синагога (XVIII ст., тепер Палац культури); старий вокзал (австрійських часів), Вижницька ратуша (поч. ХХ ст.); будинок-готель Анни Москви-Голоти (тут у свій час побували Леся Українка, Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська), музей-садиба Назарія Яремчука, музей поета М. Марфієвича, музей коледжу прикладного мистецтва ім. В. Шкрібляка (у його фондах зберігаються понад 600 експонатів дипломних та кращих семестрових робіт: це жіночі блузки, чоловічі сорочки, серветки, рушники, доріжки, скатертини). Про історію міста та краю можна дізнатись, відвідавши Вижницький народний краєзнавчий музей. Вижниця по праву вважається центром народних промислів (вишивка, виготовлення килимів, обробка деревини, писанкарство, інкрустовані вироби).

Щоб додати коментар, увійдіть, або зареєструйтесь.
Фотографії
Відео