Палац Туркулів-Комелло, Львів
Львівська академія ветеринарної медицини - найстаріший вищий навчальний заклад цього профілю в Україні та Європі. Це один з трьох перших університетів на території колишньої Угорської імперії. Саме тут вперше почали викладати ветеринарну медицину.
Для туристів ця академія примітна своїми неповторними музеями і навіть замками. Основне їх призначення полягає в безпосередньому використанні представлених експонатів як наочних засобів під час лабораторних робіт та лекцій. Турист може вільно їх відвідати. На території академії діє анатомічний, патологоанатомічний, зоологічний, народний музей історії університету, музей кормів і музей підков. Тому, якщо у вас є бажання і можливість, відвідайте хоча б один з перерахованих вище музеїв.
У парку Львівської ветеринарної академії причаївся неоготичний замок 19 століття - Палац графа Генрика Дідушицького, пізніше Палац Туркулів-Комелло, Палац Комелло - памʼятка архітектури, перша у Львові будівля у стилі ранньої неоґотики. Знаходиться на вулиці Пекарській, 50а. Як і більшість садиб того часу, він запозичив ім`я у своїх відомих власників. Цікаво, що зведенням палацу Туркулов-Камелло і Львівського Природничого музею керувало одне сімейство - Дідушицьких. Але мав багато власників, був власністю гр. Дідушицьких, Комелло, Туркулів, Майєрів, Полетилів, Батицьких.
Забудова на місці сучасного корпусу зі ставом і регулярним парком вперше позначена на плані 1802 року. Палац збудовано близько 1840-1843 року (за іншою версією 1810-1830 рр.) за зразками венеційської ґотики на замовлення графа Генрика Северина Дідушицького (від 1842 року в палаці мешкала його вдова Теодозія Дідушицька з графів Мельжинських). Автор проекту ймовірно Фридерик Бауман. Як описує Мєчислав Орловіч, у середині XIX століття, коли палацом володіла графиня Феліція Комелло (донька графа Тадеуша Туркула), її садиба була вкрита ґонтом і виглядала як справжній приміський маєток. У 20-30-х роках XX століття належав родині Батицьких, з якої походила перша "Miss Polonia" (1930) - акторка Софія Батицька (Zofia Batycka). З 1937 року палац у розпорядженні Львівської Академії Ветеринарної Медицини імені Степана Гжицького. Зараз тут знаходиться навчальний корпус (Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Гжицького).
У 1985 році. внаслідок незадовільного технічного стану будівлі було розроблено проект його реконструкції. Тоді було, зокрема, спроектовано високий стрімкий дах палацу на заміну існуючого пологого – для імітації ґонтових дахів, характерних для архітектури до сер. ХІХ ст. (Ін-т "Укрзахідпроектреставрація").
Осібно розташована будівля у верхній частині вулиці. Найкраще сприймається з півдня, від скверу. За стильовим рішенням – неоготика, що рідко зустрічається у Львові. Одним із аналогів будівлі у Центрально-Східній Європі можна назвати палац Людвіка Міхала Паца (Ludwik Michał Pac) у містечку Довспуда на Сувальщині (Польща), збудований у 1820-х рр. за проектом арх. Петера Босіо (Peter Bosio) та Генрика Марконі (Henryk Marconi).
Головний фасад розвернутий на південь, в бік скверу у глибині ділянки. Цегляна, тинькована, двоповерхова будівля, на плані - прямокутної форми. Високий дах має два ряди люкарн. Головний фасад виділений ризалітом з акцентом неоґотичного портика на осі. Поверхи різної висоти. Вікна другого поверху завершені стрілчастими арками, на першому поверсі - вікна прямокутні. Над ризалітом встановлено фіали. Над фасадом - сильно винесений карниз.
Будівля палацу формує червону лінію вулиці, прямокутна в плані, з добудованим об’ємом зі сходу. Мурована з цегли, тинькована, двоповерхова з двоповерховою мансардою, добудованою під час реконструкції. Розпланування зально-анфіладне, частково змінене у II пол. ХХ ст. внаслідок адаптації приміщень до потреб навчального закладу.
Стилістика будівлі яскраво визначена в оформлені південного фасаду. Його композиція симетрична, з 11-ма осями вікон, прямокутними у партері та стрілчастими на 2-му поверсі. Центральна площина виділена ризалітом з аттиковим парапетом, увінчаним пінаклями. Вісь симетрії акцентують готичний портик та вімперґ із фіалою, що здіймається над парапетом. Віконна столярка – з масверками-трифоріями у завершеннях. Високий дах критий дахівкою, має два ряди трикутних люкарн. Таке вирішення даху походить з часу реконструкції будинку за проектом 1986 року.
Північний фасад має скромніше оформлення. Центральну частину виділяє тонкий триосьовий ризаліт, на 2-му поверсі – зі стрілчастими вікнами в профільованих нішах. Тридільні вікна з гостролукими центральними частинами фланкують фасад із боків. Вертикальний ритм підкреслюють пілястри з канелюрами та стрілчастими завершеннями. Фасад увінчує карниз широкого профілю, фриз – у вигляді аркатурного поясу.
Вистрій інтер’єру не зберігся. Гербові картуші на південному фасаді розкривають імена власників палацу. Герб "Тривдар", що розміщений на балюстраді портика, належав гр. Полетилам (Гелена Полетило – дружина Тадеуша Туркула). Гербом "Сас", що знаходиться на пілястрі під вімперґом, володів рід Дідушицьких, перших власників ділянки. Поруч вмонтований видозмінений герб "Остоя", яким володіли Туркули. Ще один із гербів, розміщений на пілястрі ребра ризаліту, не ідентифіковано.
Перед південним фасадом розбиті регулярні газони. В глибині, на місці колишнього ставу, встановлено сучасну фігуру Матері Божої.
За словами очевидців, ще наприкінці 60-х та на початку 70-х років XX століття напроти головного входу у глибині саду ще знаходилася могила. Над могилою було встановлено памʼятник, котрий, при будівництві корпусів Ветеринарної Академії разом із могилою знесли. Тепер, під час сильних дощів чи при таненні снігів, на місці могили збирається велика кількість води.
Внутрішнє планування коридорного та анфіладно-зального типів.
Але навіть якщо туристам не вдасться потрапити всередину, вони завжди зможуть цікаво провести час, прогулюючись по парку навколо садиби або відвідати палац Семенських, який знаходиться неподалік.
