Будатинський замок — Поважський музей і дротарська експозиція

Будатинський замок (Budatínsky hrad, також Budatínsky zámok) стоїть у жилінській місцевості Будатін, там, де Кисуца впадає у Ваг. Це одна з найстаріших уцілілих будівель Жиліни і головний осідок Поважського музею (Považské múzeum), яким опікується Жилінський самоврядний край. Замок оточує старий англійський парк, а в колишній господарській будівлі XVIII століття розміщено Дротарський павільйон — єдину у своєму роді експозицію, присвячену словацьким дротарям.

Перший замок постав у другій половині XIII століття на низькій скелі серед мочарів біля броду, де стягували мито. Його серцем була кругла житлова вежа — вона досі визначає силует Будатина. Уперше замок згадано 1321 року як castrum Budetyn, коли помер його власник Матуш Чак Тренчанський. Від 1487 року Будатином володів рід Суньогів (Suňog), який перебудував фортецю на ренесансну, а згодом барокову садибу; 1745 року з'явилася каплиця. Після 1798 року маєток перейшов до графів Чакі (Csáky), які жили тут до 1945 року. У січні 1849 року цісарські вояки підпалили замок, а нинішнього вигляду він набув після романтичної перебудови 1922–1923 років. Від 1956 року тут працює музей. 2007 року замок закрили на тривалу реставрацію: вежу відкрили 2014 року, замкові зали — 31 липня 2016 року.

Що побачити

• Вежа — поверхи з історією замку, старовинними мапами, картинною галереєю та колекцією годинників; угорі — оглядовий майданчик із видом на Жиліну, гори Яворники й Кисуцьку височину (з травня до жовтня, за доброї погоди).
• Третій поверх — експозиції «Історія Жиліни» з колекцією катівських мечів і речами міських цехів та «Інтер'єр доби» з їдальнею Чакі, меблями XVIII–XX століть і мисливською кімнатою.
• Другий поверх — археологічна експозиція «Перед мурами, за мурами» про розвиток укріплень від доісторичних часів до пізнього середньовіччя: об'ємні моделі замку в різні епохи, реконструкції одягу, найцінніші археологічні й нумізматичні знахідки.
• Дротарський павільйон — постійна експозиція «Дротарство — (не)ймовірна історія одного ремесла»: вироби з дроту й бляхи, документи, світлини й мистецькі роботи з унікальної дротарської колекції музею. Розповідь веде від мандрівних майстрів, що лагодили горщики, до фабричного виробництва та успіхів словацьких дротарів за кордоном. 2019 року дротарство внесено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.
• Каплиця Непорочного зачаття Діви Марії середини XVIII століття з ілюзорним вівтарем та образом пензля К. Й. Айґена; вхід вільний.
• Будатинський парк площею 4,7 га — пейзажний парк середини XIX століття з липами, кленами й платанами, яким до 250 років; вхід вільний.

Музей також влаштовує тимчасові виставки — у самому замку, у каплиці та в Дротарському павільйоні.

Практична інформація

Замок стоїть на північному березі Вагу, приблизно за півтора кілометра від залізничного вокзалу Жиліни, тож дійти можна пішки через міст. Вхід до замку — з південної тераси, з боку річки. Експозиції працюють з вівторка до неділі з обідньою перервою, понеділок — вихідний; парк відкритий щодня. Вхідний квиток на замкову трасу коштує 10 €, на дротарську виставку — окремо, 4 €; подробиці — у блоці «Коротко».

Огляд замку відбувається з екскурсоводом: групи починають щогодини, тур триває близько 80 хвилин; у липні й серпні можна оглядати і самостійно. Для дротарської виставки й каплиці закладайте ще пів години. Великим групам радять записуватися заздалегідь. Із собаками та іншими тваринами до території замку не пускають, а громадських туалетів у самому замку немає. Для дітей цікаві вежа з оглядовим майданчиком і моделі замку, а для пікніка підходить парк.

Поруч: маршрути й вершини

Від Будатина починаються позначені стежки в Кисуцьку височину: маршрут Будатін – сідло під Грапою виводить на лісистий хребет над містом, а довший Будатін – Красно-над-Кисуцою, місто веде долиною Кисуци на північ. Кілька кілометрів угору Вагом, у Стречнянській ущелині, височіє Стречньянський Град — його легко поєднати з Будатином в один день.

Офіційний сайт: pmza.sk

Фото: Fry72, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; 10ricardo, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Palickap, CC BY-SA 3.0, Wikimedia Commons; Ľuboš Repta, CC BY 4.0, Wikimedia Commons; Michal Jakubský, CC BY 3.0, Wikimedia Commons.