Церква Успіння Пресвятої Богородиці, Яремче

Вперше місто Яремче згадується в писемних в 1787 році. За однією з легенд назва міста походить від імені першого поселенця - гуцула Яреми Годованця. З розвитком залізниці почалося становлення міста. Розквіт Яремче настав наприкінці 19 століття, коли почали приїжджати на відпочинок заможні люди з великих міст.

Низькогірний курорт розташований в красивому місці України на березі річки Прут. Щороку в Яремче приїжджають туристи, охочі насолодитися красою пейзажів, вдихнути чисте гірське повітря, пройти лікування в одному з місцевих санаторіїв або оглянути численні церкви і каплички.

Починати огляд культових споруд краще з Успенської церкви, розташованої в центрі міста. Також поруч з храмом знаходиться залізничний переїзд. Церква Успіння Пресвятої Богородиці була зведена в 1884 році з дерева і дійшла до наших днів практично в первозданному вигляді. Зазнала деяких змін тільки дах і куполи.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці у місті Яремче була зведена у 1911 р. у стилі гуцульської архітектури і знаходиться на широкій поверхні пагорба, її силует чітко проглядається на фоні навколишніх гір. Деякі дослідники датують храм також 1904 роком. Вона знаходиться поруч із залізницею, за пів кілометра на північ від залізничного вокзалу та центральної частини міста. Цей храм є найновішим із трьох існуючих історичних святинь села. (Ще донедавна їх було 4, однак церква святого Іллі у присілку Дора, 1937 року побудови, на жаль згоріла).

Дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці – одноверха, хрестоподібна у плані, що типово для багатьох храмів Гуцульщини. Згідно з історичними даними, ця сакральна будівля була споруджена майстрами з Космача стараннями священика села Дори, матеріал для будівництва церкви місцеві жителі привозили на возах з громадського лісу. Храм середнього розміру, біля 18х18м у плані, усі чотири частини вкриті однаковими двосхилими дахами, скошеними на кінцях. Також на кожному боці храму є невелика маківка з хрестом, усі ці хрести, як і головний, схоже, автентичні. У центрі розміщений восьмикутний барабан, на котрому встановлений восьмигранний купол храму пірамідальної форми. Купол теж увінчаний ліхтарем та маківкою з хрестом. Нижня частина храму – відкритий зруб з односторонньо обтесаних колод, ззовні пофарбованих червоною фарбою. Другий же ярус споруди обшитий дерев'яною вагонкою. По периметру знаходиться опасання, воно, як і дахи та купол, вкрите оцинкованим залізом. Двері дерев'яні, з невигадливим візерунком із планок, доволі великі прямокутні вікна знаходяться у другому ярусі, дещо менші віконця – на барабані.

Іконостас церкви – імовірно давніший за сам храм, походить із другої половини XІX – початку XX ст. Цей іконостас характеризується багатством декору, яскравою поліхромією, тут можна побачити візерунки з великих і малих ромбів, а також – мотиви використання рослинного орнаменту. У інтер'єрі сакральної споруди зберігся також престол, який був виготовлений у 1914 р. Церква оздоблена різьбленням видатного майстра народної творчості І. Брустурняка. При радянській владі тут не проводилися регулярні Богослужіння, хоча іноді храм використовувався для поминальних відправ. Однак і в радянські часи релігійне життя не припинялося, церква тут діяла у підпіллі, священики відправляли Літургії по приватних будинках, а в одній із садиб багато років мешкали монахи із вищезгаданого монастиря у Дорі, котрий тодішня влада ліквідувала.

У 1938 р. поруч із церквою було збудовано невелику двох'ярусну дзвіницю, яка своєю простотою підкреслює чіткі контури храму. Споруда складена з тесаних брусів, нижній ярус глухий, а вище, над нешироким опасанням, знаходиться невисокий другий ярус з великими арковими вікнами. Дах дзвіниці шатровий, покриття аналогічне як і на церкві. До комплексу входить також дерев'яна брама, котра гармонійно вписується у загальний вигляд. Святиню оточує цвинтар, проте безпосередньо навколо храму є доволі широка брукована площа. Великих дерев навколо немає, тож храм можна вільно оглядати з усіх сторін.

У наш час при церкві функціонує недільна школа "Жива вервиця", яка приділяє велику увагу духовному вихованню підростаючої молоді. До сторіччя від моменту побудови храму було відновлено фасад і впорядковано подвір'я, також і деякі інші ремонтні роботи.

Успенська церква у Яремчі є діючим храмом, відноситься до єпархії УГКЦ і належить до пам'яток архітектури України без офіційного статусу. І хоч вона значно "молодша", ніж тутешні об'єкти національної спадщини – церкви святого Івана та святого Михаїла, проте також заслуговує на відвідини туристів! Тим більше, що відпочиваючи у місті, можна включити цей об'єкт до складу коротких (або й довгих!) пішохідних прогулянок.

Карпати чекають мандрівників цілий рік, пропонуючи покататися на лижах або оглянути місцеві визначні пам`ятки. В Яремче слід приділити час водоспадів і величезному національному парку, музею етнографії, а також помилуватися Манявський скитом, церквою Іоанна Милостивого. А ввечері покуштувати справжню гуцульську кухню в ресторані, побудованому без єдиного цвяха.