Домініканський костел (Церква Пресвятої Євхаристії УГКЦ), Львів
У центральній частині легендарного міста Львів знаходиться один з найвідоміших та найяскравіших храмів міста - Церква Пресвятої Євхаристії (колишні костел Божого тіла і монастир домініканців) - греко-католицька церква у центральній частині Львова, в зоні всесвітньої спадщини ЮНЕСКО; пам'ятка архітектури національного значення.
Згідно з давніми документами, на місці сучасного храму стояв палац короля Лева І. Його дружина Констанція була католичкою, тому каплицю Петра і Павла, яка була у палаці, король передав їй. Згодом каплиця перейшла від Констанції до ордену домініканців.
Домініканський орден є одним з найстаріших католицьких орденів. Його заснував у Тулузі монах Домінік ще у 1214 році для боротьби з єретиками. Монахи цього ордену повинні були відмовитись від грошей і майна та жити милостинею. Вони навчались богослов’ю, заснували навчальні заклади. А центрами домініканців стали Париж та Болонья – найбільші університетські міста. Орден домініканців розгорнув свою діяльність у багатьох країнах світу, в тому числі й в Україні.
Після передачі давньоруського храму римо-католикам, до нього було добудовано нову велику наву, так що старе приміщення княжих часів стало виконувати роль вівтарної частини (пресбітеріуму). Утворений таким чином, новий готичний храм костел став домініканським та отримав назву Божого Тіла у 1407 року., при чому вівтарна частина зберегла присвяту св. Петру і Павлу. Кошти для будівництва надали головно міщанин Микола Бенко та його дружина Анна з Жабокруків. За іншими даними, збудований до середини XIV ст. будівничим Миколою Чехом, можливо, з використанням мурів, фундаментів княжого палацу і каплиці. Його схему наприкінці XVI ст. намалював домініканець, мандрівник Мартін Ґруневеґ.
1604 року Ян Свошовський разом з першою дружиною - Малґожата де Конари (Конарська) - "записав" для вівтаря костелу домініканців Львова село Бірки. Також фундував каплицю Богоматері, яку розібрали. Через появу тріщин у склепінні костел розібрали у середині XVIII ст. (1745-го чи 1748 року) разом з бароковою каплицею фундації Я. Свошовського.
А. Райзінгер одним із перших видав фотографії саркофагів з підземель Домініканського костелу. 1749 року за проектом інженера і архітектора Яна де Вітте був закладений фундамент нового Домініканського костелу; кошти виділяли гетьман великий коронний Юзеф Потоцький (заклав наріжний камінь, був головним фундатором будівництва), Микола Василь Потоцький (виділив 236 000 злотих;тут була похована матір). Будівництвом керував Мартин Урбанік, з 1764 року - Христофор Мурадович.
Закінчував фасад Себастьян Фесінґер, який розпочав 1764-го роботи з виготовлення камінних статуй, що мали його вінчати. Також він виконав дерев'яну різьблену поліхромовану конструкцію органу (лат. moles organarius), яка потім згоріла.
До 1764 року будівництво було, в основному, завершене, але після пожеж 26 серпня 1766 (причина - необережність Матвія Міллера під час малювання органу) і 1778 років роботи відновилися. 1865 року за проектом архітектора Юліана Захаревича до костьолу прибудували 4-ярусну дзвіницю. 1895-го був перебудований ліхтар на куполі, у 1905-1914 роках - відреставрований інтер'єр, роботи велись за проектом архітекторів Альфреда Захаревича та Юзефа Сосновського, також брав участь як «консерватор» др. Александер Чоловський. Крипту також планували реставрувати, але цьому завадила війна. Згодом, у радянські часи, храм відновлювали у 1956-1958 роках.
Францішек Руссиян 1749 року звернувся до Папи з проханням, за яким 1 липня 1751 року було урочисто короновано ікону Божої Матері за участі львівського латинського архиєпископа Миколая Вижицького, кошти надав, зокрема, воєвода київський Станіслав Потоцький.
До ІІ світової війни - храм римо-католицького монастиря ордену домініканців. За радянських часів у костелі та будівлі монастирських келій влаштували склади, а з 1973 року у цих спорудах розмістили Музей історії релігії та атеїзму. Храм у 1990-тих роках передано УГКЦ, і він був освячений на честь Пресвятої Євхаристії.
Домініканський костел у Львові – це велична архітектурна пам’ятка пізнього бароко за західноєвропейским зразком. Кам'яний, в плані він зображає витягнутий хрест з овальною центральною частиною і двома дзвіницями по боках. Звеличує церкву величезний еліптичний купол. Масивні здвоєні колони підтримують галереї і ложі, прикрашені дерев'яними статуями роботи львівських скульпторів другої половини 18 століття. Над галереями - колони барабана, що підтримують купол. Під банею костелу - цитата латинською мовою з Першого послання Тимофію: "Soli Deo honor et gloria" ("Єдиному Богу честь і хвала").
Вас вразить будівля своїм містичним пафосом. Над одним віконцем ви побачите герб Домініканського ордену – під короною на Біблії лежить пес з факелом в зубах.
Під величезним куполом костелу знаходяться дерев’яні скульптури домініканців, серед яких ви побачите фігури святих Домініка та Августина. Пишний зовнішній вигляд костелу гармоніює з його розкішним інтер’єром.
До головної нави костелу примикають кілька каплиць:
- св. Антонія (перша справа) з іконою святого роботи львівського майстра Гарра 1838 р.
- імені Христа з пам. таблицею д-ра Тадеуша Жулінського (?-1885, автор Томаш Дикас), з іншої сторони - поетці Марії Бартусювної (?-1885) з погруддям роботи Вісьньовецького та віршем Ленартовича; має псевдорококовий вітар з різьбою "Серце Ісуса" Війтовича (1912);
- каплиця св. Яцека з іконою М. Яблонського, є передсінком до наступної;
- каплиця Потоцьких (також Богоматері Яцкової, пол. Panny Matki Jackowiej), споруджена після 1764 року; на думку М. Орловича, одна з перших споруд з ознаками класицизму у Львові, кошти для будівництва надав М. В. Потоцький;
- будівля монастирських келій, перебудована заново у 1556–1621 роках і відновлена після пожеж 1766 і 1778 років. Будівля кам'яна, прямокутна в плані, трьохповерхова, з двома внутрішніми двориками, з типовою для монастирських будівель коридорною системою планування і арковими перекриттями;
- каплиця св. Вінцентія з іконою М. Яблонського;
- каплиця св. Домініка зі старою іконою в новому псевдорококовому вітарі з ампіровим нагробком графині Юзефи Борковської (?—1811) роботи Торвальдсена;
- каплиця св. Томаша з іконою М. Яблонського, рококовою різьбою Христа Милосердного.
З 1972 році у будівлях монастиря та дзвіниці був розміщений музей історії релігії й атеїзму, тепер тут знаходиться музей історії релігії і творче об'єднання "Дзиґа", арт-кафе «Квартира 35» та кав'ярня «Під клепсидрою». Лише після проголошення Незалежності України у соборі знову відновилися богослужіння, на сьогоднішній день Домініканський собор функціонує як українська греко-католицька церква Святої Євхаристії, яка користується особливою популярністю серед містян і туристів. Щороку упродовж січня тут проводиться всеукраїнський фестиваль колядок "Велика коляда", який започаткували у 1999 р.
Домініканський костел у Львові був свідком багатьох подій. На площі перед ним у 1559 році розігрались справжні баталії за наречену. Магнат Лукаш Ґурка влаштував перед костелом театр воєнних дій, вимагаючи віддати йому Галишку Острозьку, яка на той час була однією з найбагатших спадкоємиць Речі Посполитої. Дівчина заховалась у монастирі, а наполегливий наречений обстрілював храм.
Внаслідок такого «сватання» у Львові на декілька тижнів припинилась торгівля. Розлючений король наказав припинити стрілянину в місті; водотяг, який вів до костелу, перерізали, а невдовзі облога храму закінчилась. Лукаш Ґурка все ж заполучив Галишку Острозьку.
Домініканський костел у Львові знаходиться в історичному центрі міста. З площі Ринок ви повертаєте на вулицю Вірменську, йдете до самого її кінця та повертаєте на вулицю Івана Федорова. Тут, на Музейній площі, ви побачите величезний Домініканський костел. Поруч із монастирем знаходиться руський квартал стародавнього Львова, у якому домінують Руська Успенська церква та вежа Корнякта. Безпосередньо до келій монастиря прилягає і Королівський арсенал.
