Місцеві географічні терміни українських Карпат
В нижче наведеному дослідженні наведено понад 200 місцевих географічних термінів Українських Карпат, зібраних у регіонах: Чорногора, Свидовець, Горгани, Полонина Боржава, Полонина Красна, Бескиди. Ключові слова: верхня межа лісу, полонини, високогір’я. Завдання дослідження – проаналізувати погляди на проблему використання місцевих географічних термінів (МГТ) у географії, зокрема в ландшафтознавстві; опрацювати численні літературні джерела; розробити термінологію для природних територіальних комплексів (ПТК) Українських Карпат.
Окремі питання топоніміки розглянуто у працях географів, істориків, етнографів та мовознавців від часу виникнення цих наук. Крім того, географи самі нерідко були творцями топонімії, даючи назви материкам, островам, гірським системам тощо. Першим дослідником народної географічної термінології в Україні був С. Рудницький (1877-1937) – основоположник української національної географії. У Львові 1908 р. у «Збірнику математично-природописно-лікарської секції» вийшла його праця «Начерк географічної термінології». На окупованій більшовиками Україні такі дослідження проводив П. Тутковський. Він створив словник геологічної термінології, до якого ввійшло близько 5 000 українських наукових термінів.
Стосовно Українських Карпат, ландшафтознавство нині потребує сотні нових термінів для позначення різних природних територіальних комплексів. Протягом десяти років дослідникам вдалося зібрати близько 200 місцевих географічних термінів Українських Карпат, багато з них – безпосередньо під час експедиційних робіт у Карпатах, також немало термінів запозичено з художніх творів, наукових праць тощо. Мета – привернути увагу широкого кола науковців до народної української географічної термінології, яка винятково багата й своєрідна, адже й досі чимало вчених у пошуках нових наукових термінів охоче звертаються до іноземних мов, забуваючи, перекручуючи вивірені віками МГТ. Проте народнорозмовна мова була й надалі залишається невичерпним джерелом, з якого постійно, переважно через мову художньої і наукової літератури, відбувається процес оновлення української літературної мови.
«Кожна літературна мова, – як писав Франко, – доти жива і здібна до життя, доки має можливість з одного боку, вписати в себе всі культурні елементи сучасності, а значить, збагачуватись новими термінами і висловами, а з другого боку, доки має тенденцію збагачуватись чимраз новими елементами з питомого народного життя і з відмін та діалектів народного говору». Адже місцевий термін – це універсальний ключ, який в умілих руках вирішує багато як семантичних, так і інформаційних завдань. І будь-яке ландшафтне дослідження потрібно розпочинати з вивчення місцевих географічних термінів, тим більше коли вони стосуються такого унікального району, як Українські Карпати, адже у МГТ прихований значний і багатоплановий інформаційний потенціал. Розглянемо зміст найпоширеніших народних географічних термінів у Карпатах.
"Озірний" – оглядовий хребет, з якого видно навколишню природу (на фото полонина Озірна)
Гора, вершина, хребет. 1. Аршиця – стрімка, кам’яниста, дика гора, вершина; сонячний не заліснений схил гори. 2. Бердо – невисока гора, горбок; скеляста гора; стрімкий схил; скелястий обрив. 3. Бескед – крутий схил гори, круча. 4. Бескид – нагір’я; гірський хребет, який є вододілом; крутий схил гори, круча; гірський яр; гірський ліс. 5. Бовд – велика піскова гора. 6. Бовдур – скеля. 7. Боуд – скеля; камінь з грубими формами. 8. Горда – скеля; камінь з грубими формами; пусте, “дурне” поле (схил); гора, заросла лісом тільки на вершині. 9. Голя – гола, непокрита рослинністю вершина. 10. Горбака – невисока з пологими схилами гірка. 11. Горган – висока кам’яниста гора. 12. Грунь – невисока гора з м’якими контурами, горб; кам’янистий верх; верхня частина гірського хребта; гірське пасовище; кругла лісиста дорога. 13. Діл – гора, хребет, що розділяє два села, дві ріки тощо; гора, хребет з незалісненими схилами, що зайняті сільськогосподарськими угіддями; уламок скелі, гори. 14. Ки(і)чера – гора з залісненою вершиною; висока гора напівпокрита лісом; гребінь дахоподібної форми; гора, вкрита лісом, за винятком вершини; скеляста вершина; просто “гора”. 15. Кізли − (від “кізли” – крокви на даху будинку, де дах має гостру форму) – вершина пірамідальної, тригранної форми. 16. Кєчера – верх гори. 17. Клива – незаліснена кам’яниста гора. 18. Китиця – гора із залісненою вершиною. 19. Магура – горб, підвищення, курган; висока відокремлена вершина, гора. 20. Менчул (Менчелик, Мунчелик, Мунчель, Менчиль) – гора, горбок. 21. Озірний – оглядовий хребет, з якого видно навколишню природу. 22. Планина – полонина. 23. Пікуй – гостра вершина. 24. Пліш(ин)а– гора з не залісненою вершиною; саме лиса вершина. 25. Ребра – скелястий хребет (гребінь); крутий ламаний схил. 26. Ріг – гостра вершина. 27. Рипа – скеляста вершина; обривиста скеля; кам’янистий схил, щілина, прірва. 28. Татра – скеляста вершина; велика гранітна скеля. 29. Щовб – вершок гори; стрімка, скеляста вершина, скеля. 30. Шпиці – дуже гострі, скелясті вершини.
"Жереп" – гірська сосна (субальпійський чагарник)
Від’ємні форми рельєфу (яр, балка, долина, улоговина). 1. Вертеп – обривистий глибокий яр; печера; кам’янисті важко прохідні ділянки. 2. Вивіз (увіз) – дорога серед гір між високими стрімкими схилами. 3. Гавра – печера, яма. 4. Дебра – глибока долина в лісі. 5. Доли – низини. 6. Драл – рівчак, вироблений водою в м’яких шарах між твердими породами. 7. Жолоб – глибока, вузька долина. 8. Зво(і)р – глибокий яр; суха долина; заджерелена, багниста. 9. Коліно – поворот річкової долини приблизно на 90°. 10. Корито – врізане русло річки. 11. Куеви – гірські нетрі, провалля. 12. Переділля – перевал. 13. Поділ – місце під горою, височиною; берегом. 14. Перениз – знижена долина (не річкова) між двома хребтами, вершинами. 15. Подина – долина в лісі; низьке затоплюване місце; долина між горами. 16. Порічина – стариця. 17. Поточчина – долина потоку. 18. Припір – стрімкий, скелястий уступ. 19. Присліп – сліпа, закрита долина, улоговина. 20. Провал – обрив, обвальна стінка. 21. Пропасть – стрімкий обривистий схил. 22. Розколина – вузька, витягнута долина між двома хребтами. 23. Рів – урізаний яр; штучне заглиблення. 24. Річище – стариця, старе русло. 25. Скок(и) – скелясті виступи в руслі ріки, пороги, ребра. 26. Увіз – ущелина. 27. Улоги – цирки, кари. 28. Урвище – груба нависла скеля; глибока щілина в скелі. 29. Фоса – рівчак, канава, прокладена людиною. 30. Цара – долина. 31. Штоля – глибока щілина в скелі; груба нависла скеля. 32. Язвір – глибокий яр із джерельним потоком. 33. Яма – долина, котловина. 34. Яруга – великий яр. 35. Яскиня – печера (від словацького «jaskyňa»).
"Шепіт", "шипіт" – каскад на річці, гомінний потік
Угіддя, схили (інші форми рельєфу). 1. Бутан – зруб, місце лісосік. 2. Голиця – поляна в лісі. 3. Готар(а) – кам’янисте неврожайне місце; межа, вододіл. 4. Занога – урочище між вершинами. 5. Зарінок – береги, вкриті алювіальними відкладами; прибережні луки, пасовиська. 6. Куява – пусте відлюдне місце. 7. Лаз – сіножать (поляна) в лісі. 8. Обіч – схил гори. 9. Обнога – підошва гори; підніжжя. 10. Перелука – поляна, сіножать серед лісу. 11. Піскун – низька піщана місцевість. 12. Прилоги – продовження схилу тераси. 13. Припічок – крутий схил гори; крута, спадиста ділянка гірської дороги. 14. Просіка – смуга (лінія) вирубки у лісі. 15. Прочерт – поляна-корчунок у лісі. 16. Рінь – прибережний пісок, гравій, галечник; берег річки вкритий піщано-галечниковими наносами. 17. Стрімина – крутий схил, стрімке місце. 18. Толока – літнє пасовисько для худоби. 19. Царинка – загороджене поле, луг, город біля хати; рілля, оброблене поле; антропогенні луки в лісі.
"Перелука" – поляна, сіножать серед лісу (на фото урочище Прелуки, Полонинський хребет)
Аквальні ПТК. 1. Больбана – вир, глибоке неспокійне місце в річці. 2. Бомбело – глибока вода нижче водоспаду; яма з водою в старорічищі. 3. Боркут – джерело вуглекислих (газованих) мінеральних вод; вуглекисла мінеральна вода; місцевість з вуглекислою мінеральною водою. 4. Вершад – верхів’я, початок ріки (потоку); джерело, витік. 5. Вир – крутіж на річці. 6. Вікно – глибоке (небезпечне) місце в ріці, озері; відкрита вода, що заростає у болоті; вир; висхідне джерело. 7. Габа, габик – перекат, хвиля. 8. Гать – гребля, насип, загата на річці; шлях насипом через ріку, болото; підгачена, стояча вода. 9. Голови(иця) – витік, початок ріки. 10. Гоц – водоспад. 11. Грузи – небезпечні, грузькі місця. 12. Гуркало – невеликий (низький) водоспад. 13. Гук – великий, гукливий водоспад. 14. Каплівець (від капати), скап – водоспад на потоці з незначним стоком. 15. Капко – джерело з незначним дебітом (від капати). 16. Кашиця – обшивка з дерев (каміння) для захисту берегів. 17. Нора – глибоке джерело; місце тимчасового виходу підземних вод на поверхню. 18. Околина – великий закрут. 19. Розтоки – місце злиття (розгалуження) двох рік. 20. Сировиця – солона вода. 21. Тама – гребля, загата. 22. Терло – місце нересту риби. 23. Росіш – розгалуження річок. 24. Цовт – гостра скеля на дні річки. 25. Цюркало – джерело з відводом і скапом води, жолобок для перехоплення води. 26. Ши(е)піт – каскад на річці; гомінний потік. 27. Шнурів – прямолінійна ділянка русла зі спокійною течією. 28. Шурчин – бурхлива ділянка русла з гомінкою течією. 29. Щава – джерело зі кислою водою; місцевість, укрита щавлем (кваском).
Гірські породи, природно-географічні процеси і погодні явища. 1. Багва – мокра, заболочена місцевість. 2. Багно – болото на луці, полі, мохове болото (глух). 3. Балта – болотистий діл, долина з болотом. 4. Баюра – яма, калюжа з рідким болотом (брудною водою). 5. Болвани – скелясті блоки, великі безформні камені, грубі форми. 6. Верем’є – добра погода (або погода взагалі). 7. Гниляк – заболочений потік (із застійливими водами). 8. Греготи – кам’яні розсипища, класично виражені в Горганах. 9. Груз – густе, в’язке, тягуче болото на стежці, шляху. 10. Дзега– вітровал у лісі. 11. Драговина – хитке податливе болото, мокре нестійке місце. 12. Зарва (зарвиця) – обрію, обвал, зсув. 13. Заруло – зарево. 14. Злом – бурелом у лісі. 15. Калабаня – неглибока, яка пересихає, калюжа на шляху, стежці. 16. Легіт – вітерець. 17. Лупак – сланець. 18. Ляпавка – рідке болото на шляху, стежці. 19. Маско(а)ла – вогка, болотиста місцевість, липке болото. 20. Місиво – перемішане липке болото на шляху, стежці. 21. Мочар – підмокле поле, сіножать у долині; мокра низовинна місцевість. 22. Млака – вологе поле, підмокла лука; соковита трава на болоті. 23. Мражиця – болото в лісі. 24. Мреч – мряка, туман. 25. Облаз – обрив, круча. 26. Осовина – зсув, зсувний схил. 27. Плови – великі раптові дощі, повінь. 28. Плюва – дощова погода. 29. Провал – обрив. 30. Ржавець – рідке болото іржавого кольору. 31. Сага – болото па полонині; мулисте болото. 32. Саун – лавина. 33. Серен – замерзлий сніг. 34. Спад – роса на квітах. 35. Трясовина – густе глибоке болото. 36. Цекоти– дрібний щебенистий матеріал, яким покриті схили, що утворився внаслідок вивітрювання. 37. Цолован – великий валун на дні річки. 38. Шаруга – заметіль, хурделиця. 39. Шутер – дрібне каміння.
Рослинний і тваринний світ. 1. Баштарник – смерековий праліс. 2. Бір – сосновий ліс. 3. Бечка – верба, лоза. 4. Блават – волошка. 5. Бучина – буковий ліс. 6. Вивірка – білка. 7. Виверт – дерево, вивернуте вітром місце, з якого вітер вивернув дерево. 8. Вино – виноград. 9. Гаджучка, гаджуча – молода смерічка. 10. Гачуга – висока смерека. 11. Готур – тетеря, глухар. 12. Гуща – густий (важкопрохідний) ліс. 13. Дзега – вітровальне, важкопрохідне місце. 14. Дземір (земір) – нетрі, густий темний ліс. 15. Діброва – дубовий ліс. 16. Дик – дикий кабан. 17. Жовна – дятел. 18. Жереп – гірська сосна (субальпійський чагарник). 19. Занядрт – нетрі. 20. Запуст – лісокультура, молоді лісопосадки. 21. Ізвір – лісова хаща; дике, непрохідне місце. 22. Конар – товста гілка. 23. Косодеревина – гірська сосна. 24. Клебук – гущавина. 25. Кумбук – дерево, у якого зрубаний вершок і воно росте вшир. 26. Лєлич – вільха зелена (субальпійський чагарник). 27. Полонина – альпійсько-субальпійські луки. 28. Пергач – кажан. 29. Пструг – форель. 30. Рапавка – жаба. 31. Сигла – високостовбурний смерековий ліс; гора, вкрита смерековим лісом; смерека, що має тільки верхівкове віття. 32. Трам – товсте дерево, колода; тягар. 33. Трепета – осика. 34. Туршук – молодий смерековий ліс; молоді ліси; кущі. 35. Хабаз – бур’ян. 36. Хащі – низькогірні зарослі (деревні, чагарникові). 37. Хомник – хащі. 38. Хопта − бур’ян. 39. Шувар – очерет. 40. Шовкова косиця – едельвейс. 41. Чегір – чагарник. 42. Четиння, четина – гілки хвої.
Використання місцевих географічних термінів допоможе досягти лаконічності в легендах ландшафтних карт, допоможе правильному написанню географічних назв. Воно може слугувати допоміжним засобом у реконструкції похідних природних територіальних комплексів (ПТК). Наприклад, за топонімічними матеріалами в разі провідної ролі ландшафтного методу спробували реконструювати після-лісові ПТК в зоні антропогенної верхньої межі лісу Українських Карпат. Однак, зазначимо, що дані топонімії потребують критичного ставлення, оскільки у назві вершин, хребтів, урочищ тощо однаково часто фіксують не тільки природні (непорушені або слабко порушені) риси місцевості, а й ті, які вже змінила людина і дала їм назви. Отже, використання народних термінів для збагачення наукової термінології потребує комплексного (ландшафтного) підходу.
Автор: А. Байцар (Львівський національний університет імені Івана Франка). Фото: Ігор Меліка
