Літературно-меморіальний музей імені Марка Черемшини (справжнє ім`я письменника Іван Семанюк) був відкритий 17 липня 1949 році в Снятині у власному будинку письменника. Акуратне споруда з розкішною архітектурою епохи класицизму залишається незмінним протягом другої сотні років. Саме в цьому будинку письменник доживав свої останні роки. Урочистий фасад ідеально описує зміст музейного будинку. Широка експозиція виставки визнана однією з кращих, які розповідають біографію знаменитого українського діяча, письменника і культурного активіста.
Проживаючи тут з 1912 по 1927 роки, автор залишив після себе сотні цікавих творів, архівних документів, нарисів, трудових чернеток та інших робочих матеріалів. З ними можна ознайомитися детально, вивчаючи експонати в меморіальному музеї. Завдяки праці істориків і шанувальників творчості побутова обстановка будинку залишилася колишньою. Збережено і відновлені десятки особистих речей, музичний інструмент, окуляри, перо, письмовий стіл і сімейні фотографії. Шанувальники творчості Марка Черемшини організували цілий творчий клуб на базі музею, в якому збираються молоді таланти Снятина. Поруч варто відвідати музей Василю Касіяну.
З часу відкриття музею до березня 1974 р. його директором була дружина письменника Н. В. Семанюк. Було створено першу експозицію музею, яку ілюстрували відомі українські художники: І. Їжакевич, В. Касіян, О. Кульчицька, Ф. Манайло та ін.
Експозиція музею - це близько 400 одиниць збереження: фотографії, документи, особисті речі, бібліотека письменника, які розповідають про його життєвий та творчій шлях. Особливо цікаво для відвідувачів буде побачити робочий кабінет Марка Черемшини, який вражає скромністю та простотою. Тут він не тільки працював, але й приймав своїх друзів та знайомих. Окремі кімнати присвячені виставкам, які регулярно організовуються працівниками музею.
Марко Черемшина (Іван Юрійович Семанюк) народився 13 червня 1874 р. в селі Кобаки, тепер Косівського району. Дитячі роки провів у своїх діда та баби, виріс "серед співанок, казок та сопілок, вдихав їх і віддихав ними". З 1889 р. навчався в Коломийській гімназії, де зближується з Василем Стефаником, Лесем Мартовичем, які стали його найближчими друзями. Під впливом друзів Іван Семанюк робить перші літературні спроби, а 1889 р. в газеті "Буковина" друкується оповідання "Керманич" під псевдонімом Марко Черемшина, що з того часу стало літературним ім'ям Івана Семанюка.
Після закінчення гімназії, восени 1896 р. Марко Черемшина вступає до Віденського університету на правничий факультет. 1901 р. вийшла перша збірка новелл "Карби", яка вмістила 15 новелл з народного життя західноукраїнського селянства. Тоді ж, 1901 р. Марко Черемшина закінчує університет, і протягом 1902-1905 рр. складає іспити з підготовки докторату. Диплом одержує в липні 1906 р. А 1912 р. на запрошення В. Стефаника відкриває адвокатську контору в Снятині. Селянська тематика характерна і другій збірці Марка Черемшини "Село вигибає" (1925). Третя книга новел вийшла вже 1929 р., після смерті письменника, під назвою "Верховина".
Твори письменника видавались більше 30 разів. Новели Марка Черемшини перекладені на німецьку, чеську, молдавську, болгарську, латвійську та білоруську мови. 13 червня 1974 р. за ухвалою ЮНЕСКО у світі широко відзначали 100-річчя з дня народження Марка Черемшини.
- Час роботи музею: 10:00-18:00.
- Вартість вхідних квитків: дорослий - 10 грн, дитячий - 7 грн.
- Вартість екскурсії: для дорослих - 20 грн, для дітей - 15 грн.
Музей увійшов до переліку об'єктів, перевірених на рівень доступності для людей з особливими потребами.
Коротка характеристика з точки зору можливості відвідування його людьми з особливими потребами:
Музей знаходиться в центральній частині міста Снятин поблизу міської ратуші. Спеціальної стоянки для автомобілів поблизу музею немає. Споруда одноповерхова, має чітко видний, але практично недоступний головний вхід з вулиці, тому що ліва половина вхідних дверей не відкривається. На даний час функціонує запасний вхід через подвір’я задньої частини музею.
До центрального входу в музей ведуть дві великі сходинки (поручнів чи пандусів стаціонарних немає). Ширина центральних дверей (за умови відкриття двох їх частин) достатня для проїзду на кріслі-візку. Коридор за вхідними дверима достатньо широкий, щоб розвернути візок.
До запасного входу також ведуть дві великі сходинки (поручнів чи пандусів стаціонарних немає). Ширина дверей достатня для проїзду на кріслі-візку. Пересування у виставкових залах зручне, міжкімнатні двері широкі і не мають порогів.
Поблизу музею встановлено пам’ятник Марку Черемшині із безперешкодним доступом.
