Івано-Франківський обласний художній музей

Музей мистецтв Прикарпаття (з 1980 по 2012 роки - Івано-Франківський обласний художній музей) - обласний художній музей у місті Івано-Франківську; скарбниця сакрального, образотворчого і декоративного мистецтва краю. Музей володіє однією з найкращих колекцій галицького сакрального мистецтва, зокрема творами видатного скульптора періоду бароко Йогана Георга Пінзеля.

Діяльність єдиного в області музею художнього профілю спрямована на професійне вивчення та популяризацію творчості митців Прикарпаття, пошук творів давнього мистецтва та їх наукове опрацювання і збереження.

Івано-Франківському художньому музею 18 травня 2020 року виповнилося 40 років зі дня його заснування у приміщенні найдавнійшої архітектурної пам'ятки міста - колишньому костьолі - усипальниці родини Потоцьких (1672-1703). За час існування в музеї зібралась п'ятнадцятитисячна колекція художніх творів: галицький іконопис XV-XIX століття, барокова скульптура краю унікальна збірка картин італійських, австрійських, польських митців, старовинний церковний одяг і книга, різноманітні вироби народної творчості. Особливої уваги заслуговує експозиція "Сакральне мистецтво Галичини ХV-ХХст.'' та виставка барокової скульптури Йогана-Георга Пінзеля, яка гармонійно вписалася під склепіннями костьолу.

Експозиція сакрального мистецтва Галичини XV-XX століття Івано-Франківського художнього музею, що відкрилася 18 серпня 1993 року, стала самобутнім явищем вітчизняної музейної практики. Вона увійшла до числа культурологічних феноменів краю.

Справа колекціонування творів мистецтва, зокрема, сакрального, на теренах краю відзначалася трагічною непослідовністю.

Звідси завжди вивозили раритети. Лише в Національному музеї у Львові та Національному художньому музеї України у Києві перебувають на збереженні кілька сот творів XV-XVI ст., включно з такими базисними для вивчення українського мистецтва пам'ятками, як ікони XVI ст. монастирського майстра Дмитрія з Долини, "празнички" середини XVI століття з Калуша, монументальні "Страсті Христові" кінця XVI - початку XVII століття з Білих Ослав на Надвірнянщині, фрагменти іконостасу церкви Великомучениці Параскеви (1718 року) на Гуцульщині, Богородчанський іконостас (1698-1705 pоків) Йова Кондзелевича зі Скиту Манявського. Йдеться не про "пограбування" теренів Передкарпаття, бо згадані твори могли б зникнути безслідно. За браком музейних осередків і сподвижників рівня митрополита А. Шептицького, І. Свєнціцького чи М. Біляшівського, фундаторів українського музейництва, упродовж ХІХ-ХХ ст. відбувалося стрімке оголення місцевого художньо-історичного позему.

У 1928 р. в Станиславові (після 1962 р. - Івано-Франківськ) засновується Покутський музей, зорієнтований переважно на колекціонування польської культурної спадщини. Його перша виставка, що включала королівські привілеї, історичні документи магістрату, карти і плани міста, рукописи XV-XVIII ст., портрети, релігійне малярство, барокову скульптуру й церковний одяг, за браком приміщення, експонувалася у розрахунковій залі ощадної каси (тепер вул. Мазепи,14), 1939 року, після приєднання західноукраїнських земель, збірки музею об'єднуються з приватною етнографічною колекцією у Жаб'єму (Верховина) для створення обласного історико-краєзнавчого музею. В повоєнний період відбуваються методичні акції знищення "ідеологічно шкідливих" творів мистецтва. Гине колекція європейського малярства і графіки, зібрана вихідцями зі Станиславова у Відні, Парижі, Кракові. На друзки розбивається понад тридцять мальованих на склі ікон, які в 1952 р. ще встигла побачити й описати Олена Кульчицька. Спалюються дерев'яні хрести і нищиться гуцульська кераміка з християнською символікою. Вивозиться за межі міста та України колекція старовинної зброї і творів декоративно-ужиткового мистецтва. Натомість, Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття зумів врятувати унікальні церковні старожитності, зібрані ще його засновником В. Кобринським, які попросту замурували в одній з музейних кімнат.

Колекція сакрального мистецтва, заснованого у 1980 році Івано-Франківського художнього музею є не тільки однією з найбільших у регіоні (налічує дев'ятсот творів основного фонду), але й надзвичайно різноманітною за складом. Включає пам'ятки ікономалярства XV-початку XX ст., барокової скульптури, народної різьби, стародруки, твори літургійно-обрядовоґо призначення.

Формувалася вона практично слід за "іконоборчими" заходами радянської влади, які прокотилися Галичиною двома руйнівними етапами. Відразу після 1946 р. громилися інтер'єри костьолів й вилучалася скульптура з переведених на російське православ'я греко-католицьких церков, а від початку 1960-х років і до ювілейних святкувань 1000-ліття хрещення Київської Русі у 1988 році, масовопро-водилося "перепрофілювання" й "освоєння" закритих церков під "народні" музеї, клуби, склади, ритуальні будинки.

Упродовж 1983-1987 pp. працівниками музею обстежувалися звалища церковного майна в закритих храмах Залужжя, Пукова (Рогатинщина), Завадки, Болохова (Калущина). Слободи Рівнянської (Рожнятівщина), Підлісок (Долинщина), Чехової (Городенківщина). Перше значне надходження творів сакрального мистецтва до сховищ музею пов'язане з передачею напівзнищених творів скульптури (біля 100 одиниць) з підвалів Івано-Франківського Кафедрального собору, до яких вона звозилася за розпорядженням комітету у справах релігії і під наглядом КДБ, починаючи з 1950-х років. Переважно це була народна скульптура придорожніх капличок і хрестів, а також фігуративна пластика, що вилучалася з переведених на православ'я греко-католицьких церков. Серед переданих творів, згодом виявлено експоновані після реставрації барокові скульптури апостолів Петра і Павла та адоруючих ангелів з головного вівтаря костьолу у Галичі (біля 1782р.), приписувані видатному майстрові Янові Оброцькому. У 1985-1986рр. з Крилоського історико-архітектурного заповідника (каплиці Св. Василія, горища Успенської церкви та церкви Св. Пантелеймона в Шевченковому) перевезено понад 200 фігур і фрагментів декоративної вівтарної різьби Ко-легіати, що потрапили туди після знищення її інтер'єру в 1962 р. з метою пристосування під музей мінералогії. Дещо раніше якась частина цієї необлікованої скульптури опинилася у збірці Львівської картинної галереї в Олеському замку, а також перебуває в діючому римо-католицькому костьолі Христа-Царя в Івано-Франківську. Завдяки спеціально організованим поїздкам в 1987-1988 pp. врятовано залишки напризволяще покинутої скульптури майстра Йогана-Ґеорга Пінзеля в костьолі Місіонерів в Городенці (основна частина дуже знищених скульптур вивезена Б. Возницьким у 1960-х роках до Львівської картинної галереї; тепер - в музеї майстра Пінзеля в костьолі кларисок у Львові) та цікавий комплекс вівтарної скульптури з Бернардинського монастиря в Гвіздці, В серпні 1983 року в дерев'яній церкві Святого Духа (1598 р.) в Рогатині відкрито експозиційний відділ Івано-Франківського художнього музею. Поряд з унікальним ранньобароковим іконостасом 1650р. в ньому представлено рідкісні ікони XVI-XVIII ст. Іконо-малярство цього регіону представлено в експозиції сакрального мистецтва такими першорядними іконами, як мальоване силуетне "Розп'яття" і "Богородиця з пророками" XVI ст., "празнички" , "Благовіщення" і "Хрещення" з Войнилівщини, "Воздвижения Чесного Хреста", "Спас Пантократор" першої половини XVII ст. з Рогатинщини тощо. Серед знайдених раритетів -фрагмент готичного вівтаря середини XVcт. з образом Св.Маргарити, що у якості родинної реліквії був подарований 1940 року польським інженером Павлом Сетковичем церкві в с. Ріпне на Рожнятівщині.

Врятовані під час музейних експедицій твори, протягом 1980 -1990рр. реставрувалися у Львівській філії Державних науково-дослідних реставраційних майстерень (тепер - Національний науково-дослідний реставраційний центр Львівська філія) і частково у реставраційному відділенні Київського Державного художнього інституту ( сучасна Національна Академія мистецтв і архітектури у Києві). У1993 р. з фрагментів колись потужного художнього позему створено першу експозиційну версію розвитку сакрального мистецтва XV-XX ст. на теренах сучасної Івано-Франківщини, котра доповнюється й уточнюється новими матеріалами понині.

Отже, волею випадку, експозицію розгорнуто під середхрестям колишнього колегіального костьолу Непорочного Зачаття Діви Марії, святих Андрія і Станіслава (1672-1703 pp.). Іконопис XV-XIX ст. представлено у двох бічних навах, камерний простір яких нагадує масштаб невеликих дерев'яних церков Бойківщини, Гуцульщини і Покуття, звідки походить більшість іконописних творів. Площу під середхрестям костьолу заповнює барокова скульптура XVIII ст. Експозиція, що огортає інтер'єр по периметру, закінчується у східній наві пам'ятками народного ікономалярства і різьби XVIII-XIX ст..

Її максимально толерантний взаємозв'язок з храмом поширюється і на значно глибший контекст історичного міського середовища, його забудови, сакральних архітектурних пам'яток, будівничих і митців нашого міста. Разом вони утворюють самобутній макрокосмос художньо-історичної пам'яті Івано-Франківська, що набуває нової якості в процесі подальшої забудови і реставрації середмістя. Музей та його сакральна експозиція - це міст між минулим і майбутнім, місце зустрічі різноманітних художніх, національно-культурних, духовних традицій, які заслуговують на увагу й пошану.

Музей мистецтв Прикарпаття міститься у приміщенні колишнього костьолу, що є історико-архітектурною пам'яткою національного значення, в самому центрі Івано-Франківська за адресою: майдан Шептицького, буд. 8, м. Івано-Франківськ, 76000.

Заклад відкритий для відвідувачів щоденно, окрім вихідного (понеділок) від 10:00 до 17:00.