Хребет Кострича

Найближче проживання

Кострич (Кострича) – це гірський хребет (паралельний Чорногірському, який можна побачити за доброї погоди), з найвищою точкою 1586 метрів над рівнем моря. Хребет розташований у Верховинському районі і є відомим туристичним об’єктом Карпат. З вершини відкриваються чудові краєвиди на весь Чорногірський хребет, який розташований паралельно до Кострича. Добре видно і масив Свидовець, Горгани і Покутсько-Буковинські Карпати. Хребет Кострич відомий своїми полонинами, де випасають худобу, а також грибами, ягодами і крокусами, занесеними до Червоної книги України. Найлегший і найкращий спосіб потрапити на Кострич – підніматися з Кривопільського перевалу.

Кривопільський перевал - один з перевалів в Українських Карпатах. Розташований на околиці села Кривопілля, від якого перевал і отримав свою назву. Висота перевалу - 970 м над р. м. Перевалом проходить автошлях з твердим покриттям Ворохта-Верховина. Схили перевалу порівняно пологі, легкодоступні. Кривопілля — село Верховинського району Івано-Франківської області. До 1958 називалося Кривополе.

А ще Кострича - це рай для грибника. Врожайний час - кінець вересня та початок жовтня, коли грибів стільки, що у повітрі висить стійкий густий запах грибів і ти його вдихаєш разом з лісовою прохолодою. Ягід влітку на Костричі ще більше, ніж грибів! Смачнезні чорниці, після яких всі руки немов чорнилом перемазані ростуть прямо на стежці - йдеш собі вгору, нахиляєшся, зриваєш кілька стиглих ягід і прямуєш далі.

Полонинський сир на Костричі має дивовижний смак, про який би з сирів не йшлося: будз, бринзу чи вурду. В кожній колибі (а їх на хребті декілька) є що скуштувати і купити на гостинці.

Кострича - це казковий ліс. Такий тихий, що чути кожен крок. Порослі мохом камені, стовбури столітніх дерев, височенна хвоя, вузли коріння перетинають стежки. На згадку з такого лісу можна привезти не тільки фото, насичені всіма відтінками зеленого, але і знімок відбитку чиєїсь хижої лапи. Тут ходять ведмеді, але людям не шкодять - особисто зустріти клишоногого на Костричі велика-превелика рідкість. Частіше помічають або кігтясті сліди у вогкому ґрунті або мітки-подряпини на деревах.

Літо на Костричі, окрім грибів та ягід, пахне полонинським сиром. Тут чимало місця для випасу худоби, чим активно користуються місцеві гуцули. Колиб по хребту декілька, і до кожної можна завітати по смаколики — бринзу, будз. вурду, свіже молоко чи сиворотку. Любите сиро-молочні вироби? Запасайтесь тарою та коштами — вам можуть просто так дати спробувати сиру чи молока, і кусень “на пробу” зазвичай буде щедрим, проте задарма вас не годуватимуть. Враховуйте: варка сиру — величезна праця, зазвичай з 10 літрів свіжого молока виходить всього кілограм сиру. Тож будь-яка заявлена ціна виправдана.

Чому хребет отримав таку назву достеменно невідомо, проте один з варіантів походження - від назви червонокнижної рослини, яка зустрічалась на схилах Костричі, костриці скельної. Можливо вам спершу і важко буде розпізнати у колоску на тонкому стеблі заповідну рослину, проте знайте: росте така тільки на високогір’ях, надає перевагу висотам від 1400 до 1800 метрів н.р.м. і зустрічається, окрім Костричі, на Чорногорі (найбільше на горі Петрос), а також у Мармароському масиві (на Петросі Мармароському та горі Нєнєска), локально кострицю ще можна зустріти у Східних Бескидах (гори Стій і Стінка).

Виходимо на маршрут від автобусної зупинки, де також розташований продуктовий магазин. Далі піднімаємось до церкви і повертаємо ліворуч. Дорога біжить повз гуцульські хати і скоро виходимо на велику полонину – орієнтиром служать великий старий бук і телекомунікаційна вишка. Далі стежка заходить в ліс і починається вже стрімкіший підйом. Тут багато болота, то і не дивно, бо йдемо з північної сторони. Підніматися на хребет Кострич можна не лише з перевалу, а із Красника і Бистреця, але тоді підйом буде набагато важчий фізично.

Починається маршрут від Кривопільського перевалу до якого від Ворохти можна добратись чи на автомобілі чи маршруткою на Верховину. Далі, трохи спустившись з перевалу виходимо на червоне маркування маршруту і плавно починаємо набирати висоту аж до самого хребта. В лісі буде єдине роздоріжжя ( роздвоєння маршрутів ): ліворуч жовте маркування - воно нам і потрібне, праворуч червоне - по ньому ми повертатимемось назад. З цього місця підйом стає крутішим, але триватиме він не довго - в середньому темпі за пів години будемо на хребті, з якого, за ясної погоди, відкривається неймовірний краєвид весь на Чорногірський хребет від г. Піп Іван до г. Петрос. Тут можна перепочити, підкріпитись і рушати далі. З цього місця маршрут безпосередньо прямує на г. Кострича, що є найвищою точкою нашої прогулянки (1586 м). А потім тільки спуск і стежкою з червоним маркуванням повертаємось назад до місця старту.

Загалом, маршрут не складний, довжиною 12,5 км, але, водночас, дуже цікавий і різноманітний з гарними краєвидами, особливо взимку. Загальна (горизонтальна) довжина маршруту хребтом – 18 кілометрів. Набір висоти – 800 метрів. Довжина спуску – 1100 метрів. Висота Кривопільського перевалу – 970 метрів над рівнем моря. Маршрути хребтом Хребет Кострича можна пройти за один день. Але якщо є бажання подолати весь шлях повністю, а відчуваєте, що досвіду й витривалості може забракнути, краще планувати кількаденний похід (щонайменше дводенний). Коли в складі вашої групи є діти, варто запланувати дві ночівлі в горах.

Якщо пройти всім хребтом, спочатку поряд можна буде побачити гору Говерлу. Але ще більше вражає туристів вигляд на гори Ребра та Шпиці: вони мають дивовижний рельєф. А такого стрімкого набору висоти, як під Ребрами, в Карпатах ще треба пошукати. На хребет Кострича варто йти, щоб відчути, що таке висота у 2 тисячі метрів: це гора, за яку чіпляються рухливі хмари.

Йти на Кострич можна і з села Ільці, проте так губиться перевага у старті з пристойної висоти - з Ільців доведеться брати +150 метрів по вертикалі, та й крюк робити, аби зайти на найвищу точку хребта.

Зате з Ільців найкраще виїжджати після походу. Або, принаймні рухатись у сторону цього села після спуску з хребта. Спускатись, до речі, рекомендуємо до села Красник — туди попри гуцульські колиби веде добре вкатана УАЗами ґрунтова дорога. До речі підійматись з Красника на хребет радимо спершу обравши правильну стежину. Є два варіанти: йти серпантином “в лоб”, але такий підйом навіть з витривалого туриста вип’є всі соки ще до середини дороги. Тут достатньо стрімко. Друга ж стежка, що починається за лісопильнею, веде лісом до гори Хедя — цей варіант виглядає більш привабливо.

Після спуску у Красник пішки пройдіться до Ільців — там справді недалеко, і автобус до Верховини можна спіймати, і попутку до траси, на якій вибір транспорту стане трохи ширшим.

Костричі - похід в кращому випадку на два дні з однією ночівлею, хоча подібні краєвиди, звісно, можуть примусити туристів затриматись тут надовше. Хочете більш різноманітного походу? Можна ті самі три похідні дні перетворити на 32 км пригод: скажімо, вирушити з Вороненка на гору Під-Бескиди, звідти через полонину Лаб’єска піти на Кукул і через полонину Веснарку зійти на Костричу. Далі — на вибір: пройтись всім хребтом і спуститись у Красник чи Бистрець, або ще трохи помилуватись Чорногорою і подадись у сусіднє з Кривопіллям село Стаїще.

Маршрут 1: Кривопільський перевал – полонина Веснарка – хребет Кострича – селище Красник (найпопулярніший маршрут). Старт – біля Кривопільського перевалу. Тут є велика зона для відпочинку, столи, сховані під навісами. Хороше місце для зустрічей, організації перекусів і останніх приготувань. Стежка підіймається до лісу, і тут є два варіанти руху – на ваш вибір.

«Жовтий» маршрут: стежку, марковану жовтим кольором, варто вибирати, якщо напередодні були значні дощі. І ще, якщо маєте намір скоротити шлях. «Червоний» маршрут: ця стежка довша, її кілька разів перетинають струмки. Тож, найімовірніше, доведеться намочити ноги, особливо після дощу. Підйом червоним маршрутом на полонину Веснарка досить крутий. Неподалік від місця фінішу у Краснику, якщо ще залишилось трохи часу, можна влаштувати пікнік з посиденьками на березі Чорного Черемошу або покупатися. Далі треба вийти на трасу, рухатись у напрямку селі Ільці. З Ільців доїхати маршруткою чи попутним транспортом до Верховини (в один бік) або Івано-Франківська, Микуличина, Яремчі, Ворохти (в інший бік).

Маршрут 2: Вороненка – гора Під-Бескиди – полонина Лаб’єска – гора Кукул – полонина Веснарка – хребет Кострича – Красник або Бистрець (маршрут триваліший за часом і довший, загальна відстань – 32 кілометри).

Маршрут 3: Підніматися на хребет Кострича можна не лише з перевалу, а також із сіл Красник або Бистрець, але підйом буде набагато крутіший і фізично важчий. Варто знати Дуже бажано взяти в дорогу трекінгові (або звичайні) палиці, вони особливо стануть у пригоді під час спуску. Якщо на шляху трапляються паркани, обов’язково закривайте їх після того, як пройшли. Вони в горах для того, щоб худоба не втікала з пасовища. Навпроти автобусної зупинки «Кривопільський перевал» є детальна карта для туристів з усіма маршрутами: сфотографуйте її. Вона може знадобитися там, де проходитимете ділянками без маркування і вказівних знаків. На Кривопільськоу перевалі в останній будівлі перед лісом працює сироварня, тут можна спробувати і купити смачної бринзи.

Ваша ключова задача - доїхати до Кривопільського перевалу. Зробити це можна, сівши на маршрутку, що курсує у напрямку Ворохта-Верховина. Далі, зважаючи на час прибуття у точку висадки, або заночуйте, від перевалу дійшовши лісу, або вже на хребті — скажімо, у колибах. Води на хребті вистачає, так само як і місць під намети, тож вибір у вас є.

Якщо обирати місце для спуску, то простіше вибиратись у сторону Красника — там, у ймовірному випадку відсутності громадського транспорту, можна або пішки пройтись до Ільців чи траси на Верховину, або спробувати винайняти авто у тому ж напрямку ба й взагалі перевізника до вашого додому.