Гора Маковиця, Яремче

Щороку Карпати відвідують тисячі людей. Переважно сюди їдуть, щоб відпочити від міського ритму життя та насолодитися природою. Крім того, від цих гір віє якимось містицизмом. Це також притягує сюди туристів. Одним із таких магнетичних місць є гора Маковиця, що біля Яремче. Одразу потрібно наголосити, що не варто плутати її з горою Маківкою, що біля Славського на Львівщині. 

Існує версія, що назва гори походить від слова "маківка" – верхівка. І справді, з вершини Маковиці відкриваються розкішні краєвиди. За іншою версією, із санскриту "маковиця" – це капище, місце, де проводились язичницькі жертвоприношення та поклоніння богам. Зараз уже стало відомо, що під одним із туристичних маршрутів є два геологічні розломи. Тому тут така сильна енергетика.

Місцеві розповідають, що у цих місцях людину може "вхопити блуд", тобто можна втратити орієнтацію в просторі та довго блукати по місцевих лісах. Мабуть, саме тому тут поставили дерев'яний хрест і статую Богоматері з двома ангелами.

Маковиця - одна з найвищих вершин міста Яремче, відноситься до гірського масиву Ґорґани. Розташована на схід від центральної частини міста Яремче у межах Карпатського НПП. Хоча гора досить невисока (984 метри), з неї можна роздивитися гірський хребет Явірник, Хом'яка і Синяка. На безлісій вершині гори відкривається захоплююча панорама Карпатських гір, на півдні видніється Кукульський хребет, а зовсім на краю горизонту – найвищі вершини Чорногірського хребта: Попіван, Говерла, Петрос. Навколо Маковиці з трьох сторін темніє глибока долина річки Прут, а на заході хребет Довбушанки. Вершина Маковиці та її схили покалічені траншеями окопів, виритих ще в часи Першої і Другої світових воєн. У цей період тут відбувалися важкі бої. Адже історично гора Маковиця та навколишня місцевість відома боями між Австро-Угорськими та царськими військами у Першій світовій війні. В пам’ять про загиблих на горі встановлений хрест.

Під час сходження вас зустрінуть зарості ягід, сінокоси і пасовища. Ви пройдете через древній ліс, попри величезні скелі, де за легендами переховувався Олекса Довбуш, а також вийдете на відкриту полонину, з якої відкриється вид майже на всю територію національного парку.

На захід від Маковиці розташовані річка Прут, місто Яремче та річка Жонка, яка бере свій початок на північному схилі хребта Явірник; на півдні - долина річки Прут із передмістям Ямна, село Микуличин, а далі розкинулися гірські вершини найвищого в Українських Карпатах Чорногорського масиву. Найближчі населені пункти: місто Яремче - на заході, передмістя Ямна та село Микуличин - на півдні, передмістя Дора та селище Делятин - на півночі, села Чорні та Білі Ослави - на сході. На вершині гори встановлений металевий хрест і вказівники відстаней: до міста Яремче - 3,5 км, до передмістя Дора - 3,5 км, до Скель Довбуша - 4,5 км.

Похід на гору Маковицю ідеально підходить для початківця туриста. Всі стежки мають покажчики, тому заблукати практично неможливо. На гору веде декілька стежок – з Дори, Ямної (присілки Яремче) та від автостоянки біля сувенірного ринку в самому Яремче. Найкращим вибором буде останній шлях: звивиста стежка веде надзвичайно красивим буково-ялівцево-смерековим лісом. Маршрут промаркований. Колір марки: горизонтальні смуги білого кольору, в центрі – зелена смуга. Він бере початок з вулиці Івана Франка, яка переходить в гірську стежку і виводить нас до самої вершини. На гору можна піднятися самостійно пішки або на спеціальних джипах чи квадроциклах, взявши їх в оренду у місцевих з водієм або без.

За годину підйому натрапите на оглядовий майданчик, з якого відкривається чудовий вид на Яремче. Далі стежка виходить на кам’янисту місцевість, проходить повз ретранслятор і виводить на галявину, від якої до вершини залишається година. В цілому такий похід триватиме близько 3 годин підйому і 1,5 години спуску.

Перед самою вершиною знаходиться колиба, в якій ви можете замовити традиційні Карпатські страви. На схилі однойменної гори розташоване полонинське господарство “Полонина Маковиця”, де дбайливі господарі вирощують карпатську породу овечок та виготовляють овечий сир за давніми гуцульськими традиціями. Тут розташувалась станція вівчарів, яка працює від весни до осені. Впродовж цього часу на схилах гори можна побачити чимало овець та добряче закупитись сиром. На полонині роблять будз звичайний та будз копчений, вурду та бринзу. Також тут можна ознайомитися зі справжніми традиціями випасу карпатської овечки, особливістю якої є те, що вона дає дуже багато молока. На самій полонині є господарські будівлі, які місцеві називають стаями. У середині стаї з травня по вересень горить ватра, на якій готують їжу та обробляють молоко. Тільки уявіть, яка смачна страва приготована на дровах! Окрім щоденного приготування їжі, пастухи збирають з молока сметану, а потім за технологіями, що не міняються століттями, виготовляють бринзу (сир з овечого молока) та вурду (сир з сироватки та овечого молока). Варто відзначити високу якість їжі, а саме банош, грибна юшка та вареники, а також привітність та ввічливість пастухів та власників колиби!

По дорозі на гору Маковицю в місті Яремче є унікальні цікавинки – стежка до Скелі Довбуша. Цей короткий та легкий маршрут користується популярністю ще з початку XX століття. Він бере початок у заповідному урочищі Дрібка і пролягає між скелями до колишньої печери Комора Довбуша (на жаль, підірвана у 1940-х рр.). За легендою, саме тут заховані скарби "карпатського Робіна Гуда" Олекси Довбуша, але вхід у невидиму печеру може побачити тільки щира та безкорислива людина, а вкаже на нього цвіт папороті в ніч на Івана Купала. Одна з легенд розповідає, що під час бою з польськими солдатами Олекса Довбуш відламав скелю і кинув її на ворогів, чим врятував своїх побратимів. Згідно з іншою оповіддю, цей камінь має таємницю: на ньому видовбаний портрет Довбуша, який створив місцевий художник, щоби віддячити Довбушу за допомогу. Але, щоб побачити образ месника, камінь потрібно перевернути.

Скелі Довбуша є неповторним витвором природи. Це місце здавна стало справжньою туристичною «меккою» для любителів мандрівок. Унікальне нагромадження кам’яних брил ямненського пісковика застигло тут з льодовикового періоду, яке шляхом вимивання та вивітрювання створило фортецю неповторного стилю. Особливе зацікавлення викликає камінь Довбуша біля автомобільної траси та тунелю. Мовчазний велет височить над Прутом, овіяний легендами та переказами. Його прикрашає кам’яний хрест, а під ним нібито спить вічним сном легендарний опришок. Камінь та скелі Довбуша — природні об’єкти, які пов’язані з іменем легендарного ватажка народних месників Олекси Довбуша, котрий діяв на Прикарпатті в 1738-1745 роках.

Урочище Дрібка: назва походить від слова "дробити", адже на всій території урочища залягають поклади каменю - ямненського пісковику, який розробляли ("дробили") з давніх-давен; площа урочища - 83 га, оригінальні кам’яні композиції львівського скульптора Дарія Грабаря, що присвячені звільненню галицьких селян від кріпацтва у 1848 році та народним месникам опришкам, які діяли у Карпатах у XVIII-XIX століттях, місця зростання реліктової сосни - найдавнішого з усіх видів; висота дерева сягає 60-70 м, але коріння знаходиться майже на поверхні, - ним сосна чіпляється за каміння і тягнеться вглиб до вологи.