Путівник Карпатами
Пошук

Церква святої Анни (колишній парафіяльний Римо-католицький костел Святої Барбари) - греко-католицький храм у Бориславі. Розташований на вул. Володимира Великого 45а. Храм Святої Анни – один з пам’яток архітектури місцевого значення. Посвячення храму відбулося 1902 р. на честь Святої Барбари (Варвари), покровительки гірників (у Бориславі та його околицях було вдосталь шахт, де гинуло багато людей від раптової смерті). Автором проекту був архітектор Станіслав Маєрський. Споруда костелу, вимурувана у формі латинського хреста, характерна для епохи неоготики та неороманського стилю. Будували цей костел, як і багато інших храмів цього періоду, мандрівні майстри будівничого цеху за кошти парафіян та нафтових промисловців. Розписали його майстри під керівництвом традиційного костельного художника з Кракова Антонія Процайловича.

Парафіяльний Римо-католицький костел Святої Барбари, збудовано в 1902 року кошти парафіян та власників копалень. Посвячений 04.12.1902 року. Архітектор Станіслав Маєрський. Храм виконаний з цегли використанням природного каменю характерна для епохи неоготики та неороманського стилю. Будували цей храм, як і інші храми цього періоду, мандрівні майстри будівничого цеху, про що свідчить вмурована  на фронтоні храму цехова емблема:

Це різьблений кам'яний щит із зображенням чотирьох будівельно - креслярських предметів, розташований один на одному: циркуль ,трикутник, кутник і лінійка. Поруч бачимо і щит, на якому зображено герб (знак) гірників, перехрещені молотком і коротке кайло (кирка). Ці два символи (герб) також були зображені на центральному ( головному) вівтарі (престолі) та на вітражах у костелі.

Це свідчить, що в основному цей костел побудовано на кошти бориславських робітників нафтової промисловості. Костел вимуруваний з використанням природного каменю, у формі латинського хреста, костел орієнтовано по осі Сіхд-Захід. Його довжина 36,1 м, ширина 19,25 м, а висота з хрестом 47 м. Фундамент і цоколь з тесаного каменю висотою 1,25 м. Храм оформлений великими вікнами з фігурами вітражами. У головному вівтарі розміщений образ Святої Варвари роботи відомого художника і скульптора А. Попеля (1865-1910), одна з його відомих робіт це пам'ятник А. Міцкевичу у Львові. 29 травня 1907 року експозитом костелу на Волянці призначено кс. Войцеха (Адальберта) Карася (04.04.1871-04.07.1931). Він активно береться до впорядкування новозбудованого храму. Завдяки кс. В. Карасю римо-католицький костел св. Барбари стає одним із найкращих храмів Дрогобичини. У 1930-31 роках костел було розписано майстрами під керівництвом традиційного костельного художника з Кракова Антонія Процайловича. В 1931 році костел було реставровано.

З 20.08.1946 року по кінець 1963 року у ньому знаходилася православна церква. 1963 році місцева влада вирішила закрити у Бориславі один храм. Цей вибір випав на церкву св. Анни, хоча фінансовий та господарський стан цієї парохії був відмінний (податки всі сплачено, а в касі залишкова сума складала 4000 крб., які згодом було використано на оплату податків тустановецької церкви).

Храм святої Анни закрили, не маючи на це жодного офіційного документу. Парохіяни деякий час не віддавали ключі від храму, тоді влада 12 вересня 1963 року на дверях встановила висячий замок. Після цього парохіяни Волянки належали до інших парохій Борислава (Губичі, Потік, Тустановичі). Люди майже шість років добивалися відкриття храму святої Анни на Волянці, писали численні прохання, оббивали пороги державних установ як в Україні, так і в Москві, але все це було безрезультатним. Вища влада мотивувала тим, що храм закрила місцева влада і питання його відкриття належить їй. 

Церковне облаштування храму – головний вівтар, лавки та інші речі було вивезено на цвинтар у Тустановичі у церкву святого Миколая. Після закриття храму св. Анни на Волянці там було розміщено склад солі, який належав Змішторгу. Головна мета цього – нищення храму. 1968 року міська влада розпорядилась облаштувати колишній костел під меблевий магазин, який знаходився у храмі на Волянці до 1983 року. Після 1983 року для посилення атеїстичної пропаганди та з деяких комунальних та санітарних причин міська влада вирішила відкрити у храмі т. зв. Будинок громадських панахид. 

У середині 1980-х років тодішня міська влада готувалася до святкування 600-річчя м. Борислава. Серед ряду заходів, які пропонувалися для проведення святкування, було створення і відкриття міського краєзнавчого музею в церкві. Така нелегка доля спіткала колишній храм св. Анни упродовж часу великої комуністичної руїни та релігійного застою та осквернення. Після її закриття- склад солі, магазин  меблів, похоронне бюро, краєзнавчий музей.

22.12.1988 року група мешканців Волянки звернулися до місцевої влади про відкриття храму на Волянці. 14.04.1989 року здійснилися багаторічні намагання мешканців Борислава-Волянки домогтися відкриття храму святої Анни. У цей день прийнято рішення про реєстрацію релігійної громади в Бориславі. Тоді ж, мабуть, стало про це відомо парафіянам ініціативної групи. Однак, як вже згадувалося вище, парохіяни активно приступили до створення виконавчих органів релігійної громади святої Анни. З протоколу № 1 від 15.04.1989 року, довідуємося про проведення парохіяльних зборів в церкві святої Анни по вул. В. Великого, м. Борислава в присутності 250 осіб. Храм був повністю занедбаний. Прекрасні вітражі вибито. З колишнього церковного майна не залишилося нічого. Парохіяни активно приступили до ремонту храму. Релігійна громада церкви святої Анни звернулася із заявою до виконкому Бориславської міської ради про надання офіційного дозволу на проведення біжучого ремонту церкви. Парафіяни оголосили збір коштів на різний будівельний матеріал для ремонту храму. Жителі Борислава щедро давали гроші, різні будівельні матеріали, активно брали участь у ремонті та облаштуванні храму. З матеріалів касової книги довідуємося, що перше хрещення у наново відкритому храмі св. Анни, відбулося 9 липня 1989 року, а до кінця вересня було похрещено 13 дітей; перший похорон відбувся 4 серпня 1989 року, а до кінця вересня – ще 11 похоронів; перша Служба Божа за всяке прощення відбулася 8 серпня 1989 року, а до кінця вересня – ще 5; перше вінчання (шлюб) відбулося у відновленій церкві 31 серпня 1989 року, а до кінця вересня відбулося ще 4 вінчання.

Початковий розпис вівтаря храму св. Анни здійснював львівський художник Богдан Балицький з групою живописців. Їм допомагав бориславський художник Стефан Кіндратишин. Ними у 1989-1990 роках було розписано вівтар церкви святої Анни, а завершував, згодом, роботи по розпису храму художник Богдан Панчишин з м. Миколаїва (Львівської обл.). Того ж 1989 року замовлено для храму іконостас, проект якого виконав архітектор Іван Мельник, доцент, викладач Львівської художньої академії. Українська Греко-католицька церква Святої Анни. ЗАРЕЄСТРОВАНА 04.04.1990 року. Зараз це унікальний паломницький центр де зберігаються мощі понад 300 святих! Їх зібрав по всьому світу настоятель храму отець Роман. Вважається, що мощі святих здатні зцілити від всіх хвороб. Зафіксовано кілька випадків одужання невиліковних хворих.

Парох о. Роман Василів, народився 22.10.1955 року с. Лисовичі-Баня, Стрийського р-ну. Закінчив Ленінградську Духовну семінарію в 1980 році, та Духовну Академію в 1984 році. 21.11.1989 року прийняв свячення. Служив у селах: Фалиш, Станків, Братківці, Слобідка, хутір Пила, Стрийського р-ну. На порах в Бориславі з весни 1989 року. Екстерном закінчив Люблінський Католицький Університет в 1995 році. Доктор богослов'я. Призначений Бориславським деканом з 22.05.1998 року. Нагороджений нагрудним хрестом з прикрасами. Активний громадський та церковний діяч під час відродження Греко-католицької церкви на Львівщині.

Співробітник - катехит о. Петро Підлубний, народився 03.06.1968 року в с. Великі Чорнокінці, Чортківського р-ну, Тернопільської обл. В 1995 році  закінчив Івано-Франківський Теологічно - Катехитичний Духовний Інститут. 03.03.1996 року прийняв єрейське свячення. Служив на парафіях: м. Дрогобича. 03.10.1996 року призначений співробітником на парафію Святої Анни м. Борислава. В 2000 році закінчив Люблінський Католицький Університет. Опікується недільною школою катехизму. Магістр богослов'я. Нагороджений: нагрудним хрестом, набедреником.

Люди приїжджають за зціленням. Вважається, що мощі позбавляють від хвороб. Дивовижні випадки одужання вже неодноразово були зафіксовані. Церква по праву вважають скарбницею краси, благодаті і віри.

Щоб додати коментар, увійдіть, або зареєструйтесь.
Фотографії
Відео
Найближчі маршрути
с. Сопіт, через Сопітські полонини до с. Сопіт
Кільцеві маршрути

с. Сопіт, через Сопітські полонини до с. Сопіт

Довжина: 19.7км
Загальний підйом: 807м
Загальний спуск: 1038м
Мінімальна висота: 456м
Максимальна висота: 1168м
с. Кам'янка, через г. Лопата, м. Сколе, г. Парашка до с. Крушельниця
Три дні і більше

с. Кам'янка, через г. Лопата, м. Сколе, г. Парашка до с. Крушельниця

Довжина: 51.1км
Загальний підйом: 2122м
Загальний спуск: 2343м
Мінімальна висота: 388м
Максимальна висота: 1236м
с. Корчин, через вдсп. Гуркало, г. Парашка до с. Крушельниця
Три дні і більше

с. Корчин, через вдсп. Гуркало, г. Парашка до с. Крушельниця

Довжина: 39.2км
Загальний підйом: 1286м
Загальний спуск: 1275м
Мінімальна висота: 392м
Максимальна висота: 1260м
м. Сколе, через г. Парашка до вдсп. Гуркало
Дводенні маршрути

м. Сколе, через г. Парашка до вдсп. Гуркало

Довжина: 18.9км
Загальний підйом: 1065м
Загальний спуск: 1026м
Мінімальна висота: 472м
Максимальна висота: 1259м
м. Сколе, через г. Парашка, вдсп. Гуркало до с. Корчин
Дводенні маршрути

м. Сколе, через г. Парашка, вдсп. Гуркало до с. Корчин

Довжина: 21.9км
Загальний підйом: 1089м
Загальний спуск: 1154м
Мінімальна висота: 375м
Максимальна висота: 1253м